ПЕРВОМАЙСЬКИЙ Леонід Соломонович (справжні прізв., ім’я та по батькові — Гуревич Ілля Шльомович; 17.05.1908—09.12. 1973) — поет, прозаїк, драматург, перекладач. Н. в м. Костянтиноград (нині м. Красноград) у сім’ї ремісників — палітурника та швачки. Через нестатки й бурхливий час учився уривками: у початковій школі, у перших двох класах Костянтиноградської г-зії (1917—20), у семирічній трудовій школі (1920—22). Самотужки здобув ґрунтовну освіту, ставши одним із найбільш ерудованих письменників свого покоління. 1924 вступив до комсомолу, 1925 переїхав до м. Лубни, де працював у робітн. клубі, у редакції газ. «Червона Лубенщина», в окружних к-тах КП(б)У та ЛКСМУ. Вступив до Лубенської філії Спілки сел. письменників «Плуг». 1926 переїхав до Харкова, працював у редакції дитячого ж. «Червоні квіти», став членом літ. об’єднання «Молодняк». У літературу увійшов стрімко: 1926—28 одне за одним виходили окремі видання його оповідань та повістей. Перша збірка оповідань «Комса» вийшла 1926, перша книжка поезій «Терпкі яблука» — 1929. У листопаді 1928 здійснив поїздку до Туреччини, 1932 — на Памір. Перша його п’єса, що 1930 побачила світло театральної рампи, — «Коммольці» («Початок життя»); попри успішну сценічну історію, цьому творові було інкриміноване троцькістське спрямування, натомість, за спогадами Г.Костюка («Зустрічі і прощання», кн. 1, Едмонтон, 1987), п’єса користувалася популярністю в середовищі канад. українців. У творчості автора їй передували драми «Містечко Ладеню» та «Невідомі солдати» (обидві ставив «Березіль», другу — також моск. театр О.Таїрова, ленінгр. Большой драм. театр). У
доробку П.-драматурга — віршована трагедія «Ваграмова ніч», нар. драма «Олекса Довбуш», а також п’єса «Учитель історії, або Відставний солдат на одній нозі», за життя автора не опублікована. Поетичні здобутки першого періоду творчості П. — збірки «Героїчні балади», «Моя весела молодість», «Пролог до гори» (1933). Другий період, від серед. 1930-х до кінця 1950-х рр., охоплює передвоєнні роки, час Великої вітчизн. війни Рад. Союзу 1941—45 (П. був кореспондентом радіомовлення Південно-Західного фронту і Донського фронту, військ. кореспондентом газ. «Правда») та повоєнне десятиріччя. Для П. — це час як визнання, так і переслідувань і кривд. За збірки віршів «День народження» і «Земля» удостоєний Сталінської премії 2-го ст. (1944), як учасник Великої вітчизн. війни Рад Союзу 1941—45 нагороджений орденами Червоного Прапора, Вітчизн. війни, медалями. Проте ні офіц. визнання, ні нагороди не убезпечили його від долі однієї з численних жертв масштабної ідеологічної кампанії боротьби з «космополітизмом», що розпочалася в СРСР 1949. Як і воєнний досвід, це спонукало до певного переосмислення юнацьких комсомольських ідеалів, трагічних сусп. подій в укр. історії кінця 1920-х — 1930-х рр., поглибивши поетичне світорозуміння П., надавши йому нової потуги ліризму та драматизму. Від поч. 1960-х рр. (хрущовська «відлига») до останніх днів творча праця П. позначена особливим натхненням. У цей період створені роман-балада «Дикий мед», де героїка війни поєднана з незвичним філософським її осмисленням, книги віршів «Спомин про блискавку», «Уроки поезії», «Древо пізнання», «Вчора і завтра» (опубл. посмертно 1974.) Це час досягнутого творчого синтезу, нового рівня буттєвого поетичного роздуму над пережитим. Поезії цієї пори позначені безстрашною, визивною полемічністю, трагічним стоїцизмом, сповнені особливої гіркоти пізнього прозріння («Прозріння» — назва одного із творів збірки «Уроки поезії»). Істор. персонажі, герої творів літ.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПЕРВОМАЙСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
