ПАША — вищий почесний титул для держ. службовців, військових та цивільних, в Османській імперії і деякий час на початку історії Турец. Республіки. Він включався до офіц. почесного імені (унван), де неодмінно слідував за особистим іменем удостоєного (напр. Сюлейман-паша). Титул «паша» був виключно персональним, не передавався у спадок і не поширювався на дружин власника. Уперше засвідчений у 13 ст. в д-ві Сельджукідів Рума в Анатолії як неофіц. почесний титул у значеннях пана, суверена, воєннодуховного проводиря.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПАША» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
