ПАТРІАРХ — (від грец. рбфЮс — батько та PсчЮ — початок, причина; рбфсйбсчЮт — родоначальник) — 1) почесний титул
предстоятелів кількох правосл. автокефальних церков. Із 6 ст. патріархами звалися 5 єпископів, що мали кафедри в найвизначніших політ. та реліг. центрах Рим. імперії (див. Рим Стародавній). Документально титул П. закріплено в канонах Трульського собору (691—92). Пізніше кількість правосл. патріархів не раз змінювалася. Зокрема, 1589 титул П. було надано митрополиту Московському. На сьогодні існує 9 православних патріархів: Константинопольський, Александрійський, Антіохійський, Єрусалимський, Московський, Грузинський, Сербський, Румунський, Болгарський. Патріаршу форму правління також зберегли Давньосхідні церкви, що в різний час відокремилися від Вселенської церкви (т. зв. Дохалкідонські церкви): Вірменська, Коптська, Ефіопська, Еритрейська, Сирійська, Малабарська (Індійська) та Ассирійська. В Україні титул П. вживається в кількох правосл. церквах, що не мають офіц. спілкування з ін. помісними церквами. 1990—97 титул П. мали лідери Української автокефальної православної церкви. 1992 створено Українську православну церкву Київського патріархату, яка також очолюється П.; 2) титул предстоятелів сх. катол. церков, що мають самоврядування в найбільш можливому в межах Катол. церкви обсязі. 1620—30 обговорювалася можливість створення патріархату в Києві як засобу примирення греко-католиків та православних, але тоді ця ідея не була реалізована. 1963 митрополит Української греко-католицької церкви Й.Сліпий виступив на 2му Ватиканському Соборі з вимогою про надання УГКЦ статусу патріархату. У відповідь Рим надав їй лише статус верховного архієпископства. Тим не менше із 1975 Й.Сліпий, без згоди Риму, титулував себе П. Сьогодні УГКЦ неофіційно продовжує вживати цей титул та домагається його визнання з боку Папи Римського; 3) почесний титул кількох єпископів лат. обряду в Римокатолицькій церкві
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПАТРІАРХ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
