ПАТРИЦІАТ (від лат. pater — батько) — група родин, що формувала правлячий клас. «Pater» був одним із термінів, які застосовувалися до перших членів рим. сенату. Феномен П. склався в антич. світі, де такі міста, як Рим, мали клас патриціанських родин, тільки члени яких могли здійснити політ. функції. Зі зростанням європ. міст у 10—11 ст. П. сформувався з обмеженого кола сімей, що мали спеціальне офіційно визнане становище. Середньовічні патриціанські роди були при владі в багатьох італ. республіках, напр., у Венеції та Генуї, німецьких, нідерландських, швейцарських та ін. європейських містах. З часом «патрицій» став нестійким терміном, що використовувався для характеристики аристократії і міської еліти в багатьох країнах Європи. У пізньосередньовічних та ранньомодерних містах України П. складався з невеликого прошарку давніх родів у місті на магдебурзькому праві, що віддавна тримали владу в своїх руках, будучи райцями — членами міської ради — та частково лавниками — членами суд. колегії.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПАТРИЦІАТ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
