ПАСТОРІЙ Йоахим (Pastorius; справжнє прізв. — Гіртенберг; 20.09.1611—26.12.1681) — польсько-нім. хроніст. Н. в м. Глогув (Силезія) в сім’ї протестантського пастора. Отримав добру освіту, досконально знав польс., нім., лат., грец. та франц. мови, служив як медик і вихователь при дворах заможної польс. шляхти. Разом зі своїми підопічними здійснив низку поїздок до Зх. Європи (Англія, Франція та ін.). Кілька разів міняв віросповідування, врешті 1670 перейшов у католицизм. Тривалий час проживав на Волині, але з вибухом національної революції 1648—1676 переїхав до Ельблонга, а згодом — до Гданська, де викладав у г-зії. Був офіц. історіографом польс. королів Яна II Казимира Ваза та Яна III Собеського. Творча спадщина П. налічує понад 120 праць, переважно з філософії і педагогіки. Однак гол. праці присвячені історії Речі Посполитої. Найважливішою з них є латиномовна «Війна скіфо-козацька», надрукована в Гданську 1652. Тут у центрі уваги була національно-визвол. війна укр. народу серед. 17 ст., причому П. чи не першим на Заході подав узагальнююче висвітлення її подій з 1648 по 1651 (по Білоцерківський договір 1651). Пізніше в латиномовній «Історії Польщі» (1685) виклад подій було доведено до 1661. Описав хід Жовтоводської битви 1648, Корсунської битви 1648, Зборівської битви 1649, Лоєвської битви 1649 та Берестецької битви 1651, використав численні документи, хроніки та істор. твори А.Кояловича, Я.Битомського, латиномовну друковану реляцію про Зборівську битву 1649 тощо. Його праця цінна оригінальними фактами з історії національно-визвол. війни укр. народу серед. 17 ст. П. належав до т. зв. ерудитської школи, яка велику увагу приділяла накопиченню фактів, але уникала узагальнень, оцінок. Однак чітко простежується ворожість автора до національно-визвол. боротьби укр. народу. Він заклав підвалини офіц. концепції польсько-шляхетської історіографії щодо національно-визвол. війни в Україні в серед. 17 ст. Праці П. здобули широку популярність у Речі Посполитій, ак-
тивно використовувалися польськими (В.Коховський), французькими (П.Шевальє), німецькими (Й.-Х.Енгель, Х.Гарткнох) та ін. істориками, а через них — і українськими (П.Симоновський, О.Рігельман). Літ.: Плохий С.Н. Источники сведений труда И. Пастория «Война скифо-казацкая» о начальном периоде освободительной войны украинского народа 1648—1654 гг. В кн.: Исследования по истории русско-германских отношений. Днепропетровск, 1978; Його ж. К вопросу об исторических взглядах И. Пастория. В кн.: Вопросы германской истории: Историографические проблемы германской истории в новое и новейшее время. Днепропетровск, 1980; Мыцык Ю.А. Записки иностранцев как источник по истории Украины (вторая половина ХVI — середина ХVII в.). Днепропетровск, 1981. Ю.А. Мицик.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПАСТОРІЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
