ПАРТІЯ ЛІВИХ СОЦІАЛІСТІВРЕВОЛЮЦІОНЕРІВ (ПЛСР), ліві есери — рос. ліворадикальна соціаліст. партія, яка виникла внаслідок розколу Партії соціалістів-революціонерів (ПСР). Як опозиційна течія ліві есери (інтернаціоналісти) з’явилися під час Першої світової війни. Після Лютневої революції 1917 ліве крило партії есерів, котре об’єднувалося навколо газ. «Земля и воля», виступило з антивоєн. гаслами. На 3-му з’їзді ПСР влітку 1917 вони створили т. зв. ліву опозицію, заявили про свої політ. незгоди з ЦК партії, вимагали засудити війну як імперіалістичну, припинити співробітництво з «буржуазним» Тимчасовим урядом, негайно передати землю селянам. Остаточно партія оформилася на 1-му з’їзді (2—13 грудня (19—28 листопада) 1917, Петроград; нині м. Санкт-Петербург), її чисельність становила 80 тис. осіб. Лідери: Б.Камков, А.Колегаєв, П.Прош’ян, М.Спиридонова та ін. Друкований орган — газ. «Знамя труда». У жовтні 1917 ліві есери увійшли до створеного більшовиками Петрогр. військово-революц. к-ту (його очолив лівий есер П.Лазимир) і брали участь у Жовтневому перевороті в Петрограді 1917. Вони підтримали Російську соціал-демократичну робітничу партію (більшовиків) на Другому Всеросійському з’їзді рад 1917, відмовилися залишити з’їзд разом із правими есерами, голосували за його рішення й увійшли до Всерос. ЦВК. Проте ліві есери спочатку не погодилися увійти до складу РНК, а вимагали створення «однорідного соціалістичного уряду». Після того, як 23 (10) грудня 1917 був створений блок більшовиків і лівих есерів, 6 членів ПЛСР увійшли до складу РНК (А.Колегаєв, В.Карелін, І.Штейнберг та ін.), члени партії отримали важливі посади в Червоній армії (О.Єгоров, В.Кіквідзе, М.А.Муравйов та ін.), ВЧК.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПАРТІЯ ЛІВИХ СОЦІАЛІСТІВРЕВОЛЮЦІОНЕРІВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
