ПАРТИЦЬКИЙ Омелян (1840— 1895) — учений, громад. і політ. діяч, редактор, видавець, мовознавець, етнограф, історик, педагог. Н. в с. Тейсарів біля Жидачева. 1864 закінчив Львів. ун-т. Викладав у Тернопільській г-зії (1864—68), Академічній гімназії у Львові (1868—71), Львів. учительській семінарії (1871—95). Один із лідерів народовецького руху в Галичині, співзасновник Львівського товариства «Просвіта» (1874—75 — заст. голови, 8 разів обирався до складу Виділу, згодом — почесний член т-ва). Автор підручників з укр. мови та літератури для нар. шкіл, видав власний переклад «Слова о полку Ігоревім» (1884). У 1870—80-х рр. редагував часописи «Письмо з Просвіти», «Зоря», «Газета школьна» та ін. У дослідженнях «Скандінавщина в давній Русі» (1887), «Старинна історія Галичини» (1894) перебільшував германосканд. впливи часів княжої доби, на підставі недоведених даних ототожнював слов’ян із фракійцями і гетами. П. у м. Львів, похований на Личаківському цвинтарі. Літ.: Омелян Партицький. В кн.: Илюстрований народный калєндарь Товариства «Просвіта» на рік пере-
tp ht :// есер Є.Терлецький входив до Народного секретаріату — першого рад. уряду України. З низки принципових питань ліві есери розходилися з більшовиками, оскільки не визнавали крайнощів пролетарської диктатури та й взагалі ставили під сумнів її необхідність. Конфлікт стався в лютому 1918, коли ліві есери виступили проти підписання Брестського миру з Німеччиною (див. Брестський мирний договір РСФРР з державами Четверного союзу 3 березня 1918), а на 4-му Надзвичайному з’їзді рад у квітні 1918 проголосували проти його ратифікації. На знак протесту вони відкликали своїх представників із РНК. 2-й з’їзд ПЛСР (17—25 квітня 1918) ухвалив рішення про розрив із більшовиками. Улітку 1918 ліві есери вдалися до низки акцій, спрямованих на зрив Брестського миру (вбивство нім. посла В.Мірбаха, вбивство в Києві генерал-фельдмаршала Г. фон Ейхгорна, збройні виступи в ряді міст, на Сх. фронті тощо). Проте т. зв. лівоесерівський заколот 10—11 липня 1918 в Москві не був спрямований на усунення більшовиків від влади, а лише на зміну політики правлячої партії. За рішенням 5-го Всерос. з’їзду рад ліві есери були виключені із Всерос. ЦВК, виведені зі складу рад. Це поклало початок розколу в партії, частина її членів вступила до РКП(б). Решта впродовж 1918—20 вела боротьбу проти рад. влади. У 1920-х рр. партія фактично припинила існування. Її члени зазнали політ. переслідувань, а пізніше були репресовані. Літ.: Астров В.И. Левые эсеры. М.—Л., 1928; Фельштинский Ю.Г. Большевики и левые эсеры, октябрь 1917 — июль 1918: На пути к однопартийной диктатуре. Париж, 1985; Литвин А.Л., Овруцкий Л.М. Левые эсеры: программа и тактика (некоторые вопросы). Казань, 1992; Политические партии России: конец ХIХ — первая треть ХХ века: Энциклопедия. М., 1996; Мещеряков Ю.В. Мария Спиридонова: Страницы биографии. Тамбов, 2001. О.Д. Бойко.
76 ПАРТІЯ
ступный 1896. Б/м, б/р; Голяк В. Омелян Партицький — наш видатний краянин. «Новий час», 1995, 15 лютого; Пашук В. Омелян Партицький — діяч Товариства «Просвіта». В кн.: Історичні та культурологічні студії, вип. 4. Львів, 2004. В.С. Пашук.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПАРТИЦЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
