ПАРИЗЬКА МИРНА КОНФЕРЕНЦІЯ 1919—1920 — міжнар. форум держав-переможниць у Першій світовій війні, на якому розроблено мирні договори з переможеними країнами — Німеччиною (Версальський мирний договір 1919), Болгарією (Нейїський мирний договір 1919), Угорщиною (Тріанонський мирний договір 1920) і Туреччиною (Севрський мирний договір 1920), що заклали фундамент Версальської системи міжнародних відносин. Конферен-
ція тривала від 12 січня 1919 до 21 січня 1920. Гол. роль у процесі прийняття рішень належала д-вам Антанти (Великій Британії та Франції), а також США. До керівних органів П.м.к. — Ради чотирьох, Ради п’яти і Ради десяти — входили представники Італії та Японії. Ін. союзники Антанти (охоплену громадян. війною 1918—22 Росію на конференцію запрошено не було) у деяких випадках викладали в меморандумах на адресу керівних органів власну позицію або на пленарних засіданнях погоджувалися із сепаратно виробленими рішеннями великих д-в. На П.м.к. було направлено делегації Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки. Але Франція мала намір вибудувати сильну Польщу в ролі своєї союзниці проти Німеччини та буфера проти Росії, тому організувала дипломатичну ізоляцію укр. делегацій. Посилання укр. дипломатів на тези президента США Т.-В.Вільсона про право націй на самовизначення не знаходили розуміння. Обговорення на П.м.к. наслідків розпаду Російської імперії та Австро-Угорщини відбувалося без урахування укр. інтересів. Політика щодо України вибудовувалася на основі підтримки країнами Антанти польс. сторони під час українсько-польської війни 1918—1919, а також надання допомоги білогвард. арміям А.Денікіна та П.Врангеля. Франція наполягала на вирішенні долі західноукр. земель — Східної Галичини, Волині, Буковини, Бессарабії та Закарпатської України — на основі зміцнення союзних Франції д-в, таких як Польща, Румунія та Угорщина. Прагматичні геополіт. міркування, які суперечили принципам міжнар. права та ідеї самовизначення націй, визначили долю західноукр. земель на період до закінчення Другої світової війни. Між державами-переможцями існували суперечності в підходах до умов мирних договорів із Німеччиною та її союзниками. Велика Британія була проти посилення Франції, що порушувало баланс сил у Європі. Створена П.м.к. Версальська система міжнар. відносин не розв’язала складних проблем
65
ПАРИЗЬКА
Члени делегації УНР під час Паризької мирної конференції. Зліва направо: О. Шульгин, А. Марголін, В. Панейко. Париж, 1919.
st hi
or o y. rg a .u
/
стосунків між народами та д-вами Європи і світу, а навпаки, додала нові нац. та територіальні суперечності, які зробили мирний лад крихким. Символом цього стала створена за рішенням П.м.к. перша універсальна міжнар. орг-ція — Ліга Націй, яка покликана була гарантувати збереження Версальської системи міжнародних відносин. Однак права та функції Ліги Націй були переважно декларативними, що зробило неможливим їхнє застосування в дипломатичній практиці. Унаслідок цього створений на П.м.к. міжнар. порядок був внутрішньо суперечливим та провокував переможені країни до реваншу й радикального перегляду результатів I світової війни. Літ.: Симоненко Р.Г. Імперіалістична політика Антанти і США щодо України в 1919 р. (Паризька мирна конференція і антирадянська інтервенція на Україні). К., 1962; Нагаєвський І. Історія української держави ХХ ст. К., 1993; Дюрозель Ж.-Б. Історія дипломатії від 1919 р. до наших днів. К., 1995; Киссинджер Г. Дипломатия. М., 1997. Р.Г. Симоненко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПАРИЗЬКА МИРНА КОНФЕРЕНЦІЯ 1919—1920» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
