ПАЛЕОЛІТ — давній кам’яний вік (2,5 млн — 10 тис. років тому). Співвідноситься із плейстоценом і еоплейстоценом геол. періодизації. У межах П. людина
виокремилася із тваринного світу, пройшла еволюційний шлях від австралопітека до неоантропа. У ході цієї еволюції були заселені простори Африки і Євразії, виникли найпростіші трудові навички, матеріальним свідоцтвом яких є знаряддя праці з каменю й кістки (дерев’яні вироби П. не збереглися). У П. людина навчилася використовувати, а потім і добувати вогонь, виготовляти одяг, влаштовувати штучні житла. Система життєзабезпечення базувалася на привласнювальній формі госп-ва (мисливство, збиральництво). У П. сформувалися основи сусп. організації людства, зародилися перші ідеологічні уявлення, виникло первісне мист-во. За істор. змістом П. поділяється на нижній, середній і верхній. Нижній П. (2,5 млн — 300 тис. років тому) складається із 2-х археол. епох — олдувайської й ашельської. Олдувайська епоха (2,5—1 млн років тому) представлена лише в екваторіальній зоні Африки. Її характерною ознакою є найдавніші штучні знаряддя з каменю — загострені з одного кінця гальки-чопери, виготовлені «людиною вмілою» (Нomo habilis), яка існувала ще виключно за рахунок збиральництва. Ашельська епоха (1 млн — 150 тис. років тому) репрезентована вже багатьма пам’ятками й на території Старого світу. Її сучасники — пітекантропи (Нomo erectus) — виготовляли з каменю проторубила й рубила, колуни, сікачі, грубі скребла. В ашелі людина навчилася користуватися вогнем. Осн. заняттям залишалося збиральництво, але зароджується вже й полювання — у загінний спосіб. Сусп. організацією пітекантропів було первісне стадо із притаман-
st hi or o y. rg a .u
/
tp ht ://
ним йому ендогамним характером статевих стосунків. На території України нижній П. представлений найдавнішою для всієї Сх. Європи багатошаровою (ашель, мустьє, початок пізнього П.) пам’яткою Королеве (див. Королево) на Закарпатті, нижній культ. горизонт якої датується часом бл. 1 млн років тому, а також місцезнаходженнями Гаспра, Ечкі-Даг в Криму, Непоротове на Буковині, Меджибіж на Поділлі. Середній П. охоплює пізню стадію ашелю (300—150 тис. років тому) і всю мустьєрську епоху (150—30 тис. років тому). Це був період значних кліматичних коливань, спричинених наступом із пн. льодовика. Людина цього часу — палеоантроп (Ноmо neandertalensis) — першою пристосувалася до життя в холодних природних умовах, мешкаючи переважно в природних укриттях — печерах і гротах. Середній П. був часом левалуазької і мікокської технологій обробки каменю, розвитку техніки виготовлення знарядь із відщепів, яким вторинною обробкою-ретушшю надавалася певна форма. Найбільш типовими знаряддями цього часу були гостроконечники, скребла, ножі, різчики, зубчасто-виямчасті вироби. У середньому П. гол. способом життєзабезпечення стало полювання, зароджується його спеціалізація на окремих видах дичини. Колективний характер полювання зміцнював і вдосконалював сусп. організацію: первісне стадо перетворилося на праобщину, виникли статеві й харчові табу, які стали першим кроком до екзогамії. У середньому П. заселеність України мала пульсуючий характер, що зумовлювалося наступами й відступами льодовика. Пам’ятки цього часу (понад 200 місцезнаходжень) концентруються переважно дов-кола родовищ кам’яної сировини: у Криму (кущ Заскель-ненських стоянок, Сари-Кая, Киїк-Коба, Пролом I і II, Шайтан-Коба, Кабазі II і V, Старосілля, Вовчий Грот, ГАБО (стоянка ім. Г.А.Бонч-Осмоловського)), на Закарпатті (мустьєрські шари стоянки Королеве, Рокосове, Малий Раковець), у Подністров’ї (мустьєрські шари Молодового I і Молодового V, Кор-
мань IV, Кетроси, Стінка), на Поділлі (Великий Глибочок, Буглів, Пронятин, Єзупіль), на Волині (Житомирська стоянка, Рихта, Жорнів), у Надпоріжжі (Орел, Ненаситець, Скубова Балка), на Донбасі (Антонівка I і II, Курдюмівка, Званівка, Білокузьминівка). Верхній П. (35—10 тис. років тому) — це час людини сучасного фізичного типу — кроманьйонця (Нomo sapiens). Верхній П. поділяють на 4 етапи, які характеризуються наявністю відмін культ. порядку. Ранньому етапу (35—24 тис. років тому) притаманні селетська й оріньякська кам’яні індустрії, середньому (24—17 тис. років тому) — граветська (див. Гравет), пізньому (17—13 тис. років тому) — епіграветська або мадленська. Окремим етапом верхнього П. є фінальний П. (13—10 тис. років тому), в якому вже чітко розрізняються археологічні культури — групи споріднених пам’яток з однотипним набором знарядь. Значного прогресу досягла у верхньому П. технологія отримання видовженої заготовки для знарядь — пластини. Знаряддя із кременю — скребачки, різці, наконечники, тесла, проколки, свердла, ножі — уже мають вузьку спеціалізацію й відзначаються певною стандартністю форми.
Завдяки винайденню різця допоміжним сировинним матеріалом стала кістка, з якої виготовляли проколки й шила, різноманітні руків’я, пазові наконечники списів, гарпуни, прикраси. Характерною особливістю верхнього П. є наявність виразних зразків наскельного та мобільного миства, яке було тісно пов’язане з найдавнішими релігійними уявленнями — анімізмом, магією, тотемізмом. Основою життєдіяльності людини верхнього П. було колективне полювання, яке досягло високого ступеня досконалості й відзначалося зональною спеціалізацією на окремих видах стадних тварин (мамонтах, конях, бізонах, пн. оленях). Первісні спільноти переходять від напівкочового способу життя до осілості. Осн. госп. одиниця—екзогамна родова община — мешкала на довготривалих поселеннях із кількох жител, у конструкціях яких використовувалися кістки мамонтів та ін. великих тварин. Наприкінці пізнього П. відбувся поділ общини на парні сім’ї. У верхньому П. заселення території України стало суцільним — тут відомо бл. 900 пам’яток цього часу. Селет із притаманними йому пласкими двобічнообробленими наконечниками пред-
37
st hi
ПАЛЕОЛІТ
or o y. rg a .u
/
tp ht :// і фйрпт — відбиток. До П. зараховують стародруки, видані в 1-й пол. 16 ст. (1501—50). Ці хронологічні межі умовні й переважно прижилися в рад. книгознавстві. Період цей у Зх. Європі — це час розквіту книжкової к-ри, коли розвиток ідей гуманізму відбувся на фоні Відродження та Реформації. Домінуюче місце займає в колекції література Реформації, зокрема полемічні твори М.Лютера, а також його сучасників — Ф.Меланхтона, У.Цвінглі, У. фон Гуттена та ін. Процес поширення ідей Реформації і гуманізму серед укр. населення у зв’язку з проникненням книжкової продукції 16 ст. на територію України відбувався значною мірою завдяки видатним лідерам к-ри та Церкви, які, отримуючи вищу освіту в унтах Зх. Європи, купували там книги 15—16 ст. видання і комплектували ними б-ки навч. закладів. Про це свідчать записи Інокентія Ґізеля, Петра Могили, Стефана Яворського та ін. Треба зауважити, що то були часи найкращого розквіту книжкової кри. Як відомо, у 1-й пол. 16 ст. переважала гравюра на дереві у виконанні таких майстрів, як Г.З.Бехам, Г.Буремайєр — представників нюрнберзької школи, базельського гравера У.Графа, Г.Лютцельбургера, Г.Вехтліна та
38 ПАЛЕОЛІТ
ставлений стоянками Молодове V (шари 9 і 10), Міра, Буран-Кая III, Вись, Іллінка. До оріньяку з характерними нуклеподібними скребачками належать стоянки Зелений Хутір, Сюрень I, Анетівка I, Сагайдак, Муралівка, Золотівка, Ворона III. Із граветом, який характеризується знаряддями на великих видовжених пластинах, пов’язані стоянки Молодове I і V, Кормань IV, Оселівка II, Вороновиця I, Королеве II, Троянове. Епігравет із типовими для нього мікровістрями з притупленим краєм представлений великою кількістю пам’яток як на півночі (Межиріч, Мізин, Добранічівка, Гінці, Кирилівська стоянка, Фастівська, Бармаки, Семенівка), так і на півдні (Амвросіївка, Велика Акаржа, Анетівка II) України. У фінальному П. України археологи виділяють свідерську культуру, красносільську культуру, осокорівську культуру і шанкобинську культуру. Літ.: Давня історія України, т. 1. К., 1997; Степанчук В.Н. Нижний и средний палеолит Украины. Черновцы, 2006. С.В. Смирнов, Ю.В. Кухарчук.
«Hrosvita von Gandersheim. Opera». Нюрнберг, 1501. Гравюра Альбрехта Дюрера.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПАЛЕОЛІТ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
