ПАВЛОВ Платон Васильович (19(07).10.1823—11.05(29.04). 1895) — рос. історик та громад. діяч. Н. в родині дворянина-поміщика. Закінчив Гол. пед. ін-т у Санкт-Петербурзі (1844). 1847 одержав ступінь магістра грец.
st hi
or
o y.
rg a .u
/
tp ht ://
словесності. З 1847 призначений ад’юнкт-професором на кафедру рос. історії Київ. ун-ту, де змінив М.Костомарова. Викладав у Київ. ун-ті до 1859. Уславився як талановитий і самобутній лектор. 1849 у Московському університеті захистив докторську дис. на тему: «Про історичне значення царювання Бориса Годунова». Перший у Російській імперії читав «Курс історії пластичних мистецтв у зв’язку з розвитком культури» (1858) та заснував при Київ. ун-ті музей красного миства зі спец. мистецтвознавчою бкою. 1859 переведений до С.-Петербурга як член Археогр. комісії. Один з організаторів недільних шкіл у Києві (1859) та С.-Петербурзі (1860). 1861 обраний професором рос. історії Петербурзького університету, але не прочитав жодної лекції, оскільки перебував у відпустці, а пізніше Петерб. ун-т був тимчасово закритий. Підтримував стосунки з членами Харківсько-Київського таємного товариства. Після публічної лекції в березні 1862 на тему «Тисячоліття Росії», в якій засудив кріпосницький лад Рос. імперії та паліативність селянської реформи 1861, був висланий до Ветлуги, а звідти — до Костроми. Повернувся із заслання 1866 з підірваним здоров’ям. Відтоді відійшов від громад. діяльності, займався наук. працею та викладанням. Пізніше мешкав у Царському Селі, де викладав статистику в Костянтинівському військ. уч-щі. 1870 призначений членом Археогр. комісії. Підготував до друку сибірські літописи. 1875—85 — ординарний професор кафедри історії та теорії мист-в Київ. ун-ту. Перебував під впливом поглядів західників, зокрема Т.Грановського. Вважав, що Росія та Захід мають спільні засади істор. розвитку. Автор праць з рос. історії, статистики, історії та теорії мист-ва. Кілька великих праць П., зокрема «Вступ до науки про мистецтво» (1880), залишилися незакінченими. Праці: Об историческом значении царствования Бориса Годунова. М., 1849; О земских соборах XVI— XVII ст. «Отечественные записки», 1860, № 1—2; Отрывки из посмертных записок. «Современник», 1862, т. 42, № 3; Тысячелетие России. СПб., 1863; Карманная книжка срав-
нительной статистики России, с картой промышленности. СПб., 1869; Опыт введения в историю. «Отечественные записки», 1874, № 5/6. Літ.: Биографический словарь профессоров и преподавателей Императорского университета св. Владимира: 1834—1884. К., 1884; Барабой А.З. Харьковско-киевское революционное тайное общество 1856—1860 гг. «Исторические записки» (М.), 1955, т. 52. О.В. Ясь.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПАВЛОВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
