МІНЦ Ісаак Ізраїлович (03.02 (22.01).1896—05.04.1991) — рос. рад. історик, професор, академік АН СРСР (1946). Герой Соц. Праці (1946). Н. в с. Кринички Катеринославської губ. (нині сще міськ. типу Дніпроп. обл.) в сім’ї дрібного крамаря. Навч. у Верхньодніпровській чол. г-зії, Харків. фельдшерській школі. З 1917 — член Російської соціал-демократичної робітничої партії (більшовиків). Учасник громадянської війни в Україні 1917— 1921, 1918—22 — політкомісар д-зій, пом. командира з політ. частини 1-го кінного корпусу Червоного козацтва. Причетний до розстрілів заручників та проведення каральних операцій в Україні (див. також Повстанський рух в Україні 1918—1922). 1923—26 навч. на істор. відділі Ін-ту червоної професури, одночасно був комісаром Академії військово-повітряного флоту РСЧА. Учень М.Покровського. З 1926 — на викладацькій роботі. 1931 очолив секретаріат Гол. редакції багатотомної «Історії громадянської війни в СРСР». Як співавтор і співредактор брав участь у виданні її 1-го і 2-го томів (1935 і 1942). 1932—49 був зав. кафедр історії СРСР в Моск. ін-ті філософії, літератури й історії та Московському університеті. 1936 отримав ступінь д-ра істор. наук, минуючи ступінь кандидата і без захисту дисертації. 1937— 49 паралельно з кафедрами в Моск. ін-ті філософії, літератури й історії (до 1941) та в Моск. унті завідував кафедрою історії СРСР у ВПШ при ЦК ВКП(б). З 1939 — чл.-кор. АН СРСР.
Один із перших істориків Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945, 1941 очолив Комісію при АН СРСР зі створення «Літопису Вітчизняної війни». 1942—43 за завданням Й.Сталіна опублікував узагальнюючу працю «Армія Радянського Союзу», призначену для зарубіжних читачів. Брав участь у зборі матеріалів для Надзвичайної держ. комісії із розслідування злочинів німецько-фашист. загарбників на окупованій рад. території. З 1946 — академік АН СРСР. 1949 і 1953 в ході кампанії боротьби з «космополітизмом» був звинувачений в єврейс. протекціонізмі. З 1950 — зав. кафедри історії СРСР в Моск. пед. інті. 1957 став ініціатором створення наук. ради з історії Великої Жовтневої соціаліст. революції при АН СРСР, яку очолював до 1989. 1967—73 вийшла його осн. праця — «Історія Великого Жовтня» в 3-х т. 1973—79 за дорученням ЦК КПРС був уведений до складу авторського колективу і брав участь у виданні багатотомної «Історії Української РСР». М. був типовим рад. кар’єрним істориком. Брав участь у підготовці сталінського «Короткого курсу історії ВКП(б)», був членом авторського колективу «Історії КПРС» за редакцією Б.Пономарьова. Пристосовуючись до політ. режиму, залишався провідним офіц. істориком. У часи Л.Брежнєва здійснював спроби реабілітації Й.Сталіна. З початком горбачовської перебудови опублікував у ж. «Огоньок» кілька статей на захист своїх ідей. Лауреат Держ. премій СРСР (1943, 1946), Ленінської премії (1974). П. у м. Москва. 2007 в Москві вийшла книга його спогадів. Праці: Английская интервенция и северная контрреволюция. М.—Л., 1931; История гражданской войны в СССР, т. 1—2. М., 1935—42; История дипломатии, т. 2—3. М., 1945; Великий Октябрь в Москве. М., 1947; Великая Отечественная война Советского Союза. М., 1947; Великая Октябрьская революция и прогресс человечества. М., 1967; История Великого Октября, т. 1—3. М., 1967—73 (2-ге вид. — М., 1977); Год 1918-й. М., 1982; «Из памяти выплыли воспоминания…»: Дневниковые записи, путевые
заметки, мемуары академика АН СССР И.И. Минца. М., 2007. Літ.: Октябрь и Гражданская война в СССР: Сборник к 70-летию академика И.И. Минца. М., 1966; Самсонов А.М., Спирин Л.М. Академик И.И. Минц: Творческий путь. В кн.: Исторический опыт Великого Октября: Сборник статей. М., 1977; Некрич А. Отрешись от страха: Воспоминания историка. Лондон, 1979; Поляков Ю.А. Академик Исаак Израилевич Минц (к 85-летию со дня рождения). «История СССР», 1981, № 1; Його ж. Памяти И.И. Минца. Там само, 1991, № 5; Торчинов В.А., Леонтюк А.М. Вокруг Сталина: Историко-биографический справочник. СПб., 2000; Шандрин А.Ю. Минц Исаак Израилевич. В кн.: Энциклопедический словарь Московского университета. М., 2004; Поляков Ю.А. Историческая наука: люди и проблемы, кн. 1—2. М., 1999—2004. О.А. Удод.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МІНЦ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
