МІНІСТЕРСТВО ОКУПОВАНИХ СХІДНИХ ТЕРИТОРІЙ (Reichsministerium fur die besetzten Ostgebiete, ще Рейхсміністерство у справах окупованих
східних територій, «Ostministerium» (Східне міністерство)) — вищий орган цивільної влади, створений на підставі наказу А.Гітлера «Про цивільне управління на окупованих східних територіях» від 17 липня 1941 на чолі з рейхсляйтером А.Розенбергом для управління окупованими територіями СРСР. Факт призначення рейхсміністром окупованих сх. територій А.Розенберга був оприлюднений лише в листопаді 1941. Його постійним заступником був А.Мейєр, представником при ставці фюрера — В.Кьоппен. Створенню М.о.с.т. передувало призначення А.Розенберга уповноваженим у «питаннях Сходу» (квітень 1941). Сфери повноважень мін-ва і його відносини з ін. установами Третього рейху, а також концептуальні засади його політики визначалися наказами та розпорядженнями А.Гітлера, А.Розенберга, Г.Герінга, В.Кейтеля та ін., що було також відображене в ін. документах (див. «Зелена папка», «Коричнева папка») щодо окупаційного режиму (див. Окупаційний режим на території України 1941—1944). Територіально М.о.с.т. поділялося на рейхскомісаріат «Остланд» (центр — м. Рига; нині столиця Латвії), рейхскомісар — Г.Льозе) та рейхскомісаріат «Україна» (центр — м. Рівне, рейхскомісар — Е.Кох), що складалися з ген. округів (див. Генерал-комісаріати), а ген. округи — з районів (див. Гебітскомісаріати). Інші заплановані у складі М.о.с.т. рейхскомісаріати: «Москва» («Московія»), «Кавказ» і «Туркестан» не були створені, за винятком окремих служб. Право призначати рейхскомісарів залишалося за А.Гітлером. Апарат мін-ва складався з центр. служб у Берліні (Німеччина) та низки структур на окупованих територіях. Осн. структури мін-ва розміщувалися в різних районах Берліна (загалом, за різними даними, від 35 до 55 адрес для різних відділів), у т. ч. в будівлі колиш. посольства СРСР (В 8, Унтер ден Лінден, 63) та колиш. резиденції литов. дипломатичної місії (В 35, Курфюрстенштрассе, 134). Кількість співробітників центр. апарату мін-ва в Берліні, за даними А.Целльгубера, налічувала бл. 1600 осіб і складалася
зі співробітників ін. служб А.Розенберга — Зовнішньополіт. відомства НСДАП, Пн. т-ва та ін., а також ін. мін-в і служб Третього рейху — рейхсканцелярії, мінва економіки, мін-ва закордонних справ тощо. На місцях до складу службовців мін-ва входили співробітники місц. походження. Тривалий час М.о.с.т. оцінювалося як досить слабка, невпливова та бездієва політ. структура всупереч великому штатові його співробітників і розгалуженій структурі. Станом на 1943 в його складі були 3 осн. відділи з численними підвідділами та службами, кількість яких періодично змінювалася. Центральним був Гол. відділ «Політика» (на чолі — Г.Ляйббрандт (1941—43), пізніше — Г.Бергер). Він складався спочатку з 8-ми, потім — з 10-ти відділів. Серед них — відділ «Загальна політика» (основний, керівник — О.Бройтігам (1941—44)), відділи, що відповідали за рейхскомісаріати, відділи культ. політики, народностей і міграційної політики (переселення), преси і просвіти, молоді, жінок та ін. На початку 1943 з нього виокремився самостійний відділ пропаганди. Другий відділ мін-ва (адміністративний) — Гол. відділ «Управління» (керівник — Л.Рунте) — складався з 6-ти відділів із 40-ка робочими групами та займався питаннями внутр. управління, фінансів, правової сфери, охорони здоров’я, соціальної політики тощо. Третій відділ — «Економіка» («Господарство») — складався з груп і відділів з екон. управління, ціноутворення, матеріального забезпечення, продовольства, промсті та транспорту. Частина служб М.о.с.т. не входила до складу цих трьох відділів і підпорядковувалася А.Розенбергові або його заступникові, напр., «Служба уповноваженого з особливих питань» та «Центральний відділ» (для управління мін-вом). При мін-ві існувала низка ін. інституцій, напр., Центр з вивчення Сходу, Центр. служба обліку та охорони культ. цінностей окупованих сх. територій, т. зв. команда Штумпа (займалася збиранням відомостей про нім. поселення на Півдні України та Росії) та ін. У компетенції М.о.с.т., крім завдання германізації зайнятих сх.
територій у руслі націонал-соціалістської расової концепції, перебувало політ. планування, організація адм. управління, правова сфера, трудова політика, к-ра, церк. життя, міграційна політика тощо. Серед орг-цій, що тісно співробітничали з мін-вом, був також Оперативний штаб рейхсляйтера Розенберга (див. Оперативний штаб Розенберга), що займався конфіскацією та вивезенням культ. цінностей. У дійсності повноваження М.о.с.т. і його діяльність у багатьох сферах були обмежені або лише формальні, зокрема, у питаннях військ. економіки, пропаганди, безпеки та поліцейського управління, оскільки мін-во функціонувало в умовах конкуренції з ін. службами Третього рейху: Головним управлінням імперської безпеки Німеччини та його структурами, зокрема таємною держ. поліцією (гестапо) та службою безпеки, з уповноваженим по здійсненню 4-річного плану (забезпечення військ. економіки) Г.Герінгом, Госп. штабом «Ост», військ. структурами, службами мін-ва зовн. справ тощо. Значно впливав на діяльність М.о.с.т. в Україні особистий конфлікт А.Розенберга і Е.Коха через відмінності в поглядах на концепцію управління зайнятими територіями. Зі звільненням території СРСР рейхскомісаріати були ліквідовані, їхній апарат — евакуйований, а значна частина співробітників — мобілізована. Фактично існування М.о.с.т. припинилося ще восени 1944, остаточно — у травні 1945, коли розпорядженням рейхспрезидента К.Дьоніца 6 травня 1945 посада рейхсміністра окупованих сх. територій була ліквідована, а невдовзі вже не існуюче М.о.с.т. було офіційно розпущене разом з низкою ін. мін-в Третього рейху. Літ.: Преступные цели — преступные средства: Документы об оккупационной политике фашистской Германии на территории СССР (1941— 1944). М., 1985; Reichsministerium fur die besetzten Ostgebiete, Bestand R 6. Koblenz, 1987; Rebentisch D. Fuhrerstaat und Verwaltung im Zweiten Weltkrieg: Verfassungsentwicklung und Verwaltungspolitik 1939—1945. Stuttgart, 1989; Война Германии против Советского Союза 1941—1945: Документальная экспозиция. Берлин. 1992; Blum-Minkel Ch. Alfred Rosenberg als Reichsminister fur die besetzten Ostgebiete. Univer-
743 МІНІСТЕРСТВО
744 МІНІХ
sitat Hamburg, 1995; Piper E. Alfred Rosenberg: Hitlers Chefideologe. Munchen, 2005; Zellhuber A. «Unsere Verwaltung treibt einer Katastrophe zu ...»: das Reichsministerium fur die besetzten Ostgebiete und die deutsche Besatzungsherrschaft in der Sowjetunion 1941—1945. Munchen, 2006. Н.Г. Кашеварова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МІНІСТЕРСТВО ОКУПОВАНИХ СХІДНИХ ТЕРИТОРІЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
