МИХАЙЛИЧЕНКО Гнат Васильович (27(15).09.1892—21.11. 1919) — політ. і держ. діяч, письменник, публіцист. Н. в с. Студенок Курської губ. (нині село у складі с. Миропілля Краснопільського р-ну Сум. обл.) в сел. родині. 1909 вступив до Дергачівської с.-г. школи під Харковом, виключений за участь в есерівському гуртку (див. Партія соціалістів-революціонерів). Був слухачем нар. ун-ту Шанявського в Москві. 1914 мобілізований до рос. армії, дезертирував, 1915 заарештований і засуджений до 6 років каторги та довічного поселення в Сибіру. Вернувся в Україну навесні 1917. Створив і очолив Харків. орг-цію Української партії соціалістів-революціонерів, обраний членом ЦК УПСР, членом Української Центральної Ради, ЦК Селянської спілки, депутатом Всеросійських Установчих зборів. В УПСР займав найлівіші позиції, від літа 1917 — один із лідерів лівої інтернаціоналістської фракції т. зв. лівобережців. Після розколу партії (травень 1918) увійшов до ЦК УПСР (боротьбистів). Організатор антигетьман. підпілля 1918, член Гол. революц. к-ту боротьбистів, один із провідних ідеологів партії. Після падіння гетьманату перебував у опозиції до Директорії Української Народної Республіки. 1919 — заст. голови Київ. нелегальної ради робітн. депутатів, співпрацював із більшовиками: член виконкому Київради та колегії Київ. ЧК (див. ВУЧК), член
ВУЦВК. У травні 1919 — нарком освіти УСРР. За дорученням ЦК УПСР (комуністів-боротьбистів) займався революц. роботою у Зх. Україні. Із серпня 1919 — в антиденікінському підпіллі Української комуністичної партії (боротьбистів), редактор її нелегального органу — газ. «Боротьба» в Києві. Заарештований денікінською контррозвідкою (див. Денікіна режим в Україні 1919—1920), разом з боротьбистами В.Чумаком та К.Ковалевою розстріляний конвоєм. М. вів активну літ. діяльність. 1919 — один із фундаторів альманаху «Музагет», редактор ж. «Мистецтво», альманаху «Зшитки боротьби». Серед опублікованих худож. творів — збірка «Новели», автобіографічна повість «Історія одного замаху», мініатюри й новелістична повість імпресіоністично-символістичного характеру «Блакитний роман». Літ.: «Боротьба» (К.), 1920, 4 квітня; Чечель М. Гнат Михайличенко (1890—1919). «Борітеся — поборете!» (Відень), 1920, № 5; Приходько І. Гнат Михайличенко. В кн.: Письменники Радянської України: 20—30 роки. К., 1989; Майстренко І. Боротьбизм: Історія однієї з течій українського комунізму (рукопис). О.П. Юренко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Михайличенко Гнат Васильович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
