МИТРАК Олександр Андрійович (псевд. — Материн; 16.10.1837— 17.03.1913) — поет, прозаїк, публіцист і лексикограф. Н. в с. Плоске (нині село Свалявського р-ну Закарпат. обл.) в сім’ї священнослужителя. Закінчив г-зії в містах Ужгород і Сатмар (нині м. Сату-Маре, Румунія) і Ужгородську духовну семінарію. Намагався вступити на пед. ниву для викладання «руської» (укр.) мови та історії, але йому було відмовлено. Працював священиком у різних селах Закарпатської України, понад двадцять років — на Сх. Словаччині. Після виходу на пенсію жив в Ужгороді і передмісті м. Мукачеве — Росвигові, де і помер. Усе життя провів у гущі народу, пильно спостерігав за життям закарпат. селянина і залишив цінні етногр. свідчення про його становище, звичаї, побут («Домашній быт угро-русского крестьянина», «Сенокосы в угроруссов», «Народная свадьба угорских русинов» та ін.). Багато зробив для збереження пам’яток духовної к-ри закарпат. русинів. П’ять його рукописних збірок нар. пісень Я.Головацький вмістив у 4-томному збірнику «Народные песни Галицкой и Угорской Руси» (Москва, 1878). Низку нарисів і статей надрукував у галицьких і львів. виданнях. Окремі твори ввійшли до збірки «На Верховині» (Ужгород, 1984). 1867 М. здійснив подорож по гірських селах Закарпаття і свої враження від побаченого опублікував у місц. газеті «Свет» під назвою «Путевые впечатления на Верховине», які стали документальним звинуваченням соціально-екон. політики австро-угор. властей щодо Закарпаття. На власні кошти 1881 опублікував «Русско-мадьярскій словарь» (бл. 30 тис. слів), а його «Мадьярско-русскій словарь» був опубл. посмертно 1922 в Ужгороді. Зробив вагомий внесок у підвищення культурно-освіт. рівня закарпат. українців. Три рукописні збірники пісень зберігаються у Львівській науковій бібліотеці імені В.Стефаника НАН України, а повністю їх опублікувала словац. вчена Олена Рудловчак у «Науковому збірнику Музею української культури у Свиднику» (т. 11, Пряшів, 1983).
В умовах денаціоналізаторської політики угор. властей, що особливо посилилася в кінці 19 ст., М. відзначав зростання нац. самосвідомості укр. народу і заявляв про генетичну спорідненість з ним закарпат. русинів. У ст. «Русскій народ» (1866) із симпатією писав про укр. козаків, високо оцінював Б.Хмельницького. 1931 в центрі м. Мукачеве йому було споруджено пам’ятник (скульп. О.Мондич), який восени 1938 прислужники угор. окупантів знесли. 1990 в с. Плоске на будинку, в якому М. народився і жив, встановлено меморіальну дошку, а в Ужгороді, Мукачевому та Великому Березному його ім’ям названо вулиці. Тв.: Избранныя сочиненія Александра А. Митрака: Стихи и проза. Ужгород, 1942. Літ.: Линтур П.В. Неизданный дневник А. Митрака. В кн.: Наукові записки Ужгородського держуніверситету, т. 33. Ужгород, 1958; Рудловчак О. Три збірники Олександра Митрака. В кн.: Науковий збірник Музею української культури у Свиднику, № 11. Пряшів, 1983; Федака Д. Письменник, журналіст, мовознавець-лексикограф, етнограф. В кн.: Календар «Просвіти» на 1993 рік. Ужгород, 1993; Данилюк Д. Олександр Андрійович Митрак (1837—1913). В кн.: Данилюк Д. Історія Закарпаття в біографіях і портретах (З давніх часів до початку ХХ ст.). Ужгород, 1997. Д.Д. Данилюк.
стантиноп. патріарха (див. Константинопольський патріархат), пізніше — моск. патріарха (див. Московський патріархат), титул М. надавався виключно її предстоятелю — митрополиту Київському (див. Київські ієрархи). Літ.: Булгаков С.В. Православие. Праздники и посты. Богослужения. Требы. Расколы, ереси, секты. Противные христианству и православию учения. Западные христианские вероисповедание. Соборы восточной, русской и западной церквей. (Из «Настольной книги для священно-церковнослужителя»). М., 1994. О.О. Крижановська.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МИТРАК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
