МИРГОРОД — місто, райцентр Полтавської області. Розташов. на р. Хорол (притока р. Псел, бас. Дніпра). Залізнична станція. Населення 42,2 тис. осіб. (2001). Як населений пункт згадується в 15—16 ст. 1575 польс. король Стефан Баторій визначив М. центром реєстрового козац. пол-
ку. Населення М. брало активну участь у козац. повстаннях кінця 16 — 1-ї пол. 17 ст. 1637 Миргородський полк підтримав повстання П.Бута, а 1638 взяв участь у повстанні Я.Острянина. Це стало причиною ліквідації Миргородського полку (існував 1625— 38). У період національно-визвол. війни укр. народу серед. 17 ст. (див. Національна революція 1648—1676) М. знову став полковим містом, а козаки Миргородського полку брали участь у всіх її гол. битвах: у Корсунській битві 1648, Пилявецькій битві 1648, Збаразькій облозі 1649, Зборівській битві 1649, Берестецькій битві 1651, Батозькій битві 1652. 1657—58 козаки Миргородського полку брали участь у повстанні М.Пушкаря і Я.Барабаша проти гетьмана І.Виговського. У часи Північної війни 1701—1721 в 1708—09 в М. знаходилася штабквартира генерал-фельдмаршала рос. армії Б.Шереметєва і генерал-майора кн. О.Волконського. Після ліквідації полкового устрою 1782 М. увійшов до складу Київського намісництва, 1796 — до Малоросійської губернії. 1802 став повітовим містом Полтавської губернії. У 1870-х рр. студенти Київ. ун-ту заснували народницький гурток (брати І., П. і М. Зубковські, С.Писаренко, І.Скибинський та ін.; див. також Народництво). 1896 засновано художньо-пром. школу (згодом — Керамічний технікум), в якій працювали відомі укр. митці — О.Сластіон, Ф.Красицький, В.Кричевський, учився І.Кавалерідзе. 1917 за пропозицією лікаря І.Зубковського відкрито Миргородський курорт. Протягом квітня—грудня 1918 перебував у складі Української Держави. У лютому 1919 в М. встановлено рад. владу. Від серпня по грудень 1919 М. — під контролем Збройних сил Півдня Росії. Відновлено рад. владу в грудні 1919. Від 1923 — райцентр Полтавської округи, 1932—37 — у складі Харківської області, від 1937 — у складі Полтав. обл. У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 окупований гітлерівцями від 14 вересня 1941 по 18 вересня 1943, під час окупації в околицях міста діяв партизан. загін «Перемога» на чолі з Г.Іващенком.
Уродженцями М. є: живописець-портретист В.Боровиковський, історик Б.Греков, письменник Панас Мирний. Істор. пам’ятки: Свято-Успенська церква (1887, реконструйована 1998), дерев’яна церква Іоанна Богослова (1912). Літ.: Аббасов А.М., Герасименко О.Я. Миргород. Х., 1961; Полтавщина: Енциклопедичний довідник. К., 1992; Полтавська область: природа, населення, господарство: Географічний та історико-економічний нарис. Полтава, 1998; Сайт «Миргород: місто-курорт». Web: http://mirgorod.osp-ua.info. О.Г. Бажан.
1676), багатьох військ. походах кінця 17 — поч. 18 ст., Північній війні 1700—1721, у російсько-турецькій війні 1735—1739, російсько-турецькій війні 1768—1774 та ін. 1782 М.п. був ліквідований, його територію включено до Київського намісництва. Літ.: Дядиченко В.А. Нариси суспільно-політичного устрою Лівобережної України кінця ХVII — початку ХVIII ст. К., 1959; Крип’якевич І.П. Адміністративний поділ України 1648—1654 рр. В кн.: Історичні джерела та їх використання, вип. 2. К., 1966; Дашкевич Я. Гетьманська Україна: полки, полковники, сотні Лівобережжя. «Пам’ятки України», 1990, № 2; Заруба В.М. Миргородський полк у структурі територіального та адміністративного устрою «Війська Запорозького». В кн.: Січеславський альманах. Дніпропетровськ, 2006 (web: http://www.ukrterra.com.ua/chronology/8/zaruba_myrg_polk.htm). В.В. Панашенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МИРГОРОД» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
