МИКОЛАЇВСЬКИЙ СОБОР у Ніжині — пам’ятка укр. арх-ри і монументального мист-ва 17 ст. Збудований не пізніше 1655 на кошти козаків і міщан, у т. ч. ніжин. полковників І.Золотаренка та В.Золотаренка і їх матері. На думку більшості дослідників укр. мист-ва 17—18 ст., собор є прототипом мурованих хрещатих п’ятибаневих храмів в укр. бароковій арх-рі. Був зразком для буд-ва цілого ряду п’ятибаневих церков у Лівобережній Україні: таких як Свято-Троїцький собор Густинського Свято-Троїцького монастиря, Спасо-Преображенський собор у м. Ізюм, Свято-Миколаївський собор Батуринського Крупницького СвятоМиколаївського монастиря, собор у с. Лютеньки (нині с. Лютенька Гадяцького р-ру Полтав. обл.), Свято-Успенський собор в м. Новгород-Сіверський, Свято-Георгієвський собор Видубицького
Свято-Миколаївський собор у Ніжині. Фото 2009.
Свято-Михайлівського монастиря в Києві, церква на Економічних воротах Києво-Печерської лаври (17 ст.), Свято-Катерининська церква в м. Чернігів, Благовіщенський собор і Свято-Успенська церква в Ніжині (18 ст.) та ін. При буд-ві М.с. сформувався стиль, який став характерним для укр. бароко в монументальній арх-рі. Розміщений на площі — за вимогою такого композиційного прийому, як всефасадність. Зовн. розміри храму вписуються в рівносторонній трикутник. За винятком бань, не має округлих м’яких ліній, усі зовн. об’єми осн. масиву і підкупольні барабани — гранчасті. У внутр. зх. частині влаштовано по одній та по дві камери, які були своєрідними спец. лоджіями для заможних прихожан. Первісно був прикрашений рельєфно виступаючими деталями у вигляді намистинок, гирек, напівколон, які частково збереглися, але не були відновлені під час реставрації. У М.с. був один з кращих іконостасів у Лівобереж. Україні. Він займав ширину всього храму раменами. В абрисі рисунка іконостаса була взята композиція подвійної тріумфальної арки, намісний нижній ряд у плані не прямолінійний, а вигнутий біля дияконських дверей, у другому ярусі ікони «празників» (християн. свят) були укомпоновані у восьмигранне обрамлення. Композиційним центром третього ярусу був Христос на троні «Деісус», перед ним — Богоматір та Іоанн Предтеча на колінах, а за
спиною трону — портретні зображення ктиторів І. та В. Золотаренків. Іконостас і настінний живопис у первозданному вигляді не збереглися. М.с. не раз горів (1754, 1773, 1797) та перебудовувався в 2-й пол. 19 ст., унаслідок чого втратив цегляний бароковий декор, а цегляна баня грушоподібної форми була перебудована на більш видовжену. Протягом 18—19 ст. навколо М.с. формувався архітектурний ансамбль. Поряд була збудована двоярусна дзвіниця (не збереглася), а з пд. боку — на місці пошкодженої внаслідок пожежі 1792 церкви св. Варвари — тепла церква св. пророка Іоанна Предтечі з боковими вівтарями св. Варвари і св. Митрофана Воронезького (1842, нині — міський будинок к-ри). На поч. 1830х рр. М.с. було закрито і перетворено на підсобні приміщення. Лише 1957—66 черніг. реставратори на чолі з М.Говденком підготували необхідну документацію для реставрації, яка почалася в 1980-х рр. і була завершена 1990 ніжин. реставраторами на чолі з Г.Сипливцем. Було повернуто первісний вигляд баням за зразком Свято-Троїцького собору Густинського Свято-Троїцького монастиря. Літ.: Логвин Г. По Україні. К., 1968; Мусієнко П.Н. Подих давнини глибокої. К., 1972; Жолтовський П.М. Український живопис XVII—XVIII ст. К., 1978; Морозов О. Пам’ятка козацької слави. «Пам’ятки України», 1992, № 2; Макаров А. Світло українського бароко. К., 1994; Самойленко Г.В., Самойленко С.Г. Забудова Ніжина та архітектурні пам’ятки XVII—XX ст.: Нариси культури, ч. 4. Ніжин, 1998; Їх же. Образотворче мистецтво та скульптура в Ніжині в XVII—XX ст.: Нариси культури, ч. 5. Ніжин, 1998. А.В. Блануца.
вав передусім потреби Чорномор. імператорського військово-мор. флоту. Саме тут було збудовано перший у світі мінний загороджувач «Краб», найбільші в Росії турбінні міноносці, лінійні кораблі. Крім того, з-д виготовляв шаланди, баржі, суднові котли, підйомні крани, трамвайні вагони, залізничні мости, паровози. Від лютого 1917 до 1920 підпр-во було майже повністю знищено. Реконструйоване в роки рад. п’ятирічок (див. П’ятирічні плани); від 1925 спеціалізувалося на спорудженні океанських танкерів. 1949 тут було закладено перше після Другої світової війни в тодішній УРСР судно-танкер «Казбек». У 1970—90-х рр. з-д освоїв випуск т. зв. базових суден та мор. науково-дослідницьких станцій, великотонажних суховантажних кораблів і морозильних траулерів, прогулянкових човнів, палубних суднових механізмів, а також комбайнів, очисників качанів кукурудзи, молоковозів. Трудовий колектив з-ду нагороджено численними урядовими нагородами. Літ.: Указатель фабрик и заводов Европейской России. СПб., 1881, 1887, 1895; Акционерно-паевые предприятия России. Б/м, 1915; Статистика України, серія 3. Х., 1922; Нестеренко О.О. Розвиток промисловості на Україні. К., 1959—62; Бестужев Н.А. Опыт истории русского флота. Л., 1961. О.М. Машкін.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МИКОЛАЇВСЬКИЙ СОБОР» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
