МИКЛАШЕВСЬКИЙ (Міклашевський)МИКЛАШЕВСЬКИЙ (Міклашевський) Іван Миколайович (4.10 (22.09).1858—15/16(02/03).12. 1901) — учений, педагог, громад. діяч. Член Моск. т-ва сільс. госп-ва (1888), К-ту грамотності (1890), Історико-філологічного товариства при Харківському університеті. З давнього козацькостаршинського роду Миклашевських. Син засідателя Черніг. палати кримінального суду та його дружини Ганни (у дівоцтві — Родиславська). Н. в с. Білий Колодязь (Бєлий Колодезь) Новозибківського пов. Чернігівської губернії (нині село Брянської обл., РФ). Навч. на фіз.-мат. від-нях Петербурзького і Московського ун-тів, 1882 закінчив природниче віділення фіз.-мат. ф-ту Новорос. ун-ту (нині Одеський національний університет), здобув ступінь кандидата природничих наук, золоту медаль (не була йому вручена) та почесний відгук за студентську студію геол. структури пд. зх. європ. частини Російської імперії («О геологическом строении юго-западной России»). Влітку 1882 обстежував поверхню Глухівського пов. Черніг. губ., звіт про здійснені розвідки 1883 подав до Новорос. т-ва дослідників природи в Одесі (опубл. у «Записках» цієї установи та окремими відбитками). Принагідно охарактеризував південь окресленого регіону як «наймальовничіший» на Чернігівщині й звернув увагу на тамтешні старожитні кам’яні пам’ятки, а також на рослинний феномен — сріблясту тополю заввишки 25 аршинів і окружністю 12 аршинів. Повернувшись додому, 2 роки господарював у родинному маєтку, у земстві був обраний городнянським повітовим і губернським гласним, брав участь у підготовці до випуску в Санкт-Петербурзі довідника «1883 год в сельскохозяйственном отношении». 1885 Рада Московської Петровської землеробської та лісової академії визначила його стипендіатом для здобуття професорського звання. Склав додат-
ковий іспит на кандидата сільс. госп-ва й од 1886/87 навч. р. викладав аграрне право («поліцію сільського господарства»). На засіданні стат. від-ня Моск. юрид. т-ва реферував власний нарис «Очерки крестьянского хозяйства Малороссии», цінний введеними до наук. обігу фактами. 1887 залучений до дослідження історії Московської Петровської землеробської та лісової академії. В її «Известиях» умістив свою працю «Что такое сельскохозяйственное законоведение?», 1889 репрезентував статтю про новий закон (від 4 квітня 1888 за ст. ст.) стосовно збереження лісів. Активно дописував до фахового час. «Вестник русского сельского хозяйства». Там, зокрема, звернув увагу на досвід відродження в Україні шовківництва. Виступав з публічними лекціями в Моск. політех. музеї (узагальнені монографічною брошурою «Задачи экономии и полиции сельского хозяйства»). У журналах «Юридический вестник» і «Техническое образование» обнародував вагомий доробок із освіт. тематики. На підставі ретельного розгляду шкільництва в Київ., Волин., Подільській, Черніг. і Полтав. губерніях стверджував, що ці землі відрізняються від решти місцевостей Росії, тому про Київ. навч. округ можна говорити як про певну цілість не тільки в сенсі адміністративному, але й етнографічному та історичному. Відшукав унікальні сторінки минулого профтехнічного навчання, у т. ч. про зразкову ферму при Луган. з-ді, школу бджільництва в Конотопському пов., взірцеві сади та шовковичні плантації в Криму, Одесі, Катеринославі (нині м. Дніпропетровськ), катериносл. Південно-Західну та харків. Південну ферми мін-ва держ. маєтностей. 1893 в ярославському Демидовському юрид. ліцеї витримав екзамен на ще один канд. ступінь — правничий. У Москві в академічному диспуті за участю П.Мілюкова й О.Чупрова захистив магістерську дисертацію (за ухвалою Ради Петровської академії від 1 грудня за ст. ст. побачила світ під заголовком «К истории хозяйственного быта Московского государства. Часть 1: Заселение и сельское хозяйство южной
637 МИКЛАШЕВСЬКИ
Т.М. Микиша.
638 МИКЛАШЕВСЬКИ
окраины ХVIII века»; за рекомендацією Д.Багалія удостоєна малої Уваровської премії Імператорської АН). Зіпершись на архів. джерела висвітлив колонізацію сходу Слобожанщини «черкасами» — козаками. 1894 літографував апробований курс с.-г. законознавства, проте, виведений за штат через реформування академії, дістав призначення на службу до Сімферополя, виконував обов’язки члена особливої наради від мін-ва землеробства для підготовки законодавчих актів щодо водокористування, подорожував Кримом, надрукував ґрунтовні міркування про водногосп. право, про проект закону зрошення земель. Цього року прийнятий приватдоцентом до Московського університету, паралельно викладав у Костянтинівському Межевому ін-ті та Моск. тех. уч-щі (право, політ. економію, статистику). 1896 призначений на посаду екстраординарного професора політекономії в ліцеї м. Ярославль (нині місто в РФ). Того самого року, по смерті І.Сокальського, переведений за вакансією професором статистики юрид. ф-ту Харків. ун-ту (нині Харківський національний університет). 2 жовтня (20 вересня) на вступній лекції про кількісний метод вивчення сусп. явищ зазначив, що «закон великих чисел має таке ж загальне значення як і закон зв’язку причини з наслідком і прямо випливає з останнього». Став одним із провідників у Харкові заходів перепису населення всеросійського 1897. Аналізував ознаки екон. кризи в Зх. Європі та Росії. Полемізував з Д.Менделєєвим, заперечував його думку, що задля незалежності господарювання д-ві слід розвивати будь-яку пром-сть. Натомість наголошував, що вплив всесвітнього ринку на диференціацію вир-ва вимагає визначення пріоритетності тих галузей, де найвигідніше актуалізуються природні ресурси. Виступив з пропозицією скасування особливих «гонорарних» виплат професорам і решті вузівських лекторів, нараховуваних за кошти слухачів. Навесні 1898 обійняв кафедру політ. економії та статистики, зініціював організацію при Харків. ун-ті Юрид. т-ва (статут
затверджено урядом 1900). Оприлюднив критичні нотатки щодо стану справ у сфері нар. освіти, вважав першочерговим завданням удосконалити підручники не спеціального, а загальноосвіт. змісту, обстоював необхідність підвищення добробуту вчителів. Кореспондував до різних періодичних видань: «Образование», «Вестник воспитания», «Русский курьер», «Русские ведомости» тощо, надсилав матеріали для енциклопедій «Dictionary of Political Economy», «Энциклопедический словарь». Був членом вузівського к-ту Т-ва для допомоги нужденним студентам, віце-головою к-ту зі спорудження пам’ятника В.Каразіну (відкрито 1905), секретарював у комісії з приводу сприяння університетській автономії. За аналітичні рецензії книг претендентів на премію ім. Ю.Самаріна нагороджений 2-ма золотими медалями Моск. ун-ту. П. у м. Харків, похований на міськ. цвинтарі. 26 (13) грудня 1901 Історико-філол. т-во при Харків. ун-ті провело засідання, присвячене пам’яті М., а 1905 випустило спец. меморіальний збірник. Посмертно в С.-Петербурзі з’явилися його монографії — основи докторської дисертації: «Доимочная книга 7202—7203 гг. по сбору мостовых и решеточных денег с Кремля, Китая, Белого и Земляного городов» («Записки Императорской академии наук: Серия 8», 1902, т. 5, № 4); «Древнерусские поземельные кадастры» («Записки Императорской академии наук: Серия 8», 1903, т. 6, № 4). Праці: Геология Глуховского уезда, Черниговской губернии [Одесса, 1884]; Очерки крестьянского хозяйства в Малороссии. «Известия Петровской земледельческой и лесной академии», 1887, вып. 2; Сельское хозяйство Японии. «Сотрудник», 1887, № 7; Опыт пользования торфом в сельском хозяйстве. Там само, № 9; Что такое сельскохозяйственное законоведение? М., 1888; Меры Черниговского земства для развития шелководства в губернии. «Вестник русского сельского хозяйства», 1889, № 5; Закон 4-го апреля 1888 года о сбережении лесов в России. Там само, № 19—20, 23—24; Народное образование в Киевском учебном округе. «Юридический вестник», 1891, № 5—6; Du prix de revient des principales cJrJales en Russie et en Allemagne. «Jornal des Jconomistes», 1891, N 4; Die Entwickelung des Landwirthschaftichen
Bildungswesens in Russland. Wien, 1892; Задачи экономии и полиции сельского хозяйства [М., 1892]; Очерки из истории сельскохозяйственного образования в России. СПб., 1893; К истории хозяйственного быта Московского государства, ч. 1. М., 1894; Водное законодательство и водное право в России. «Русская мысль», 1895, № 8—9; Новый проект закона о пользовании оросительными водами в Крыму. «Журнал министерства юстиции», 1896, № 3; Les syndycats industriels d’apriPs L’ouvrage russe de m. J.Yanchoul. «Rewue d’Economie politique», 1896; Земледелие и горнозаводская промышленность в России. «Русская мысль», 1897, № 2; О численном методе изучения общественных явлений [М., 1897]; К вопросу о профессорском гонораре. «Образование», 1899, № 5—6; Russian school of political economy. W.: Dictionary of political economy Jnglis Palgrave, vol. 3. 1899. Літ.: Левитский В.Ф. Иван Николаевич Миклашевский. «Харьковские губернские ведомости», 1901, 04.12; Багалей Д.И. Памяти И.Н. Миклашевского. Там само, 06.12; И.Н. Миклашевский. «Земский сборник Черниговской губернии», 1901, № 12; Дьяконов М.А. Иван Николаевич Миклашевский. «Журнал министерства народного просвещения», 1902, № 5; Иван Николаевич Миклашевский (Некролог). «Вестник воспитания», 1902, № 1; Историко-филологическое общество при Харьковском университете. «Исторический вестник», 1902, № 2; Миклашевский А.Н. И.Н. Миклашевский. «Русское экономическое обозрение», 1902, № 1; Памяти професcора Ивана Николаевича Миклашевского. В кн.: Сборник Харьковского историко-филологического общества, т. 14. Х., 1905; Юридический факультет Харьковского университета за первые 100 лет его существования (1805—1905). Х., 1908; Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник, т. 3. К., 1912. П.Г. Усенко. (4.10 (22.09).1858—15/16(02/03).12. 1901) — учений, педагог, громад. діяч. Член Моск. т-ва сільс. госп-ва (1888), К-ту грамотності (1890), Історико-філологічного товариства при Харківському університеті. З давнього козацькостаршинського роду Миклашевських. Син засідателя Черніг. палати кримінального суду та його дружини Ганни (у дівоцтві — Родиславська). Н. в с. Білий Колодязь (Бєлий Колодезь) Новозибківського пов. Чернігівської губернії (нині село Брянської обл., РФ). Навч. на фіз.-мат. від-нях Петербурзького і Московського ун-тів, 1882 закінчив природниче віділення фіз.-мат. ф-ту Новорос. ун-ту (нині Одеський національний університет), здобув ступінь кандидата природничих наук, золоту медаль (не була йому вручена) та почесний відгук за студентську студію геол. структури пд. зх. європ. частини Російської імперії («О геологическом строении юго-западной России»). Влітку 1882 обстежував поверхню Глухівського пов. Черніг. губ., звіт про здійснені розвідки 1883 подав до Новорос. т-ва дослідників природи в Одесі (опубл. у «Записках» цієї установи та окремими відбитками). Принагідно охарактеризував південь окресленого регіону як «наймальовничіший» на Чернігівщині й звернув увагу на тамтешні старожитні кам’яні пам’ятки, а також на рослинний феномен — сріблясту тополю заввишки 25 аршинів і окружністю 12 аршинів. Повернувшись додому, 2 роки господарював у родинному маєтку, у земстві був обраний городнянським повітовим і губернським гласним, брав участь у підготовці до випуску в Санкт-Петербурзі довідника «1883 год в сельскохозяйственном отношении». 1885 Рада Московської Петровської землеробської та лісової академії визначила його стипендіатом для здобуття професорського звання. Склав додат-
ковий іспит на кандидата сільс. госп-ва й од 1886/87 навч. р. викладав аграрне право («поліцію сільського господарства»). На засіданні стат. від-ня Моск. юрид. т-ва реферував власний нарис «Очерки крестьянского хозяйства Малороссии», цінний введеними до наук. обігу фактами. 1887 залучений до дослідження історії Московської Петровської землеробської та лісової академії. В її «Известиях» умістив свою працю «Что такое сельскохозяйственное законоведение?», 1889 репрезентував статтю про новий закон (від 4 квітня 1888 за ст. ст.) стосовно збереження лісів. Активно дописував до фахового час. «Вестник русского сельского хозяйства». Там, зокрема, звернув увагу на досвід відродження в Україні шовківництва. Виступав з публічними лекціями в Моск. політех. музеї (узагальнені монографічною брошурою «Задачи экономии и полиции сельского хозяйства»). У журналах «Юридический вестник» і «Техническое образование» обнародував вагомий доробок із освіт. тематики. На підставі ретельного розгляду шкільництва в Київ., Волин., Подільській, Черніг. і Полтав. губерніях стверджував, що ці землі відрізняються від решти місцевостей Росії, тому про Київ. навч. округ можна говорити як про певну цілість не тільки в сенсі адміністративному, але й етнографічному та історичному. Відшукав унікальні сторінки минулого профтехнічного навчання, у т. ч. про зразкову ферму при Луган. з-ді, школу бджільництва в Конотопському пов., взірцеві сади та шовковичні плантації в Криму, Одесі, Катеринославі (нині м. Дніпропетровськ), катериносл. Південно-Західну та харків. Південну ферми мін-ва держ. маєтностей. 1893 в ярославському Демидовському юрид. ліцеї витримав екзамен на ще один канд. ступінь — правничий. У Москві в академічному диспуті за участю П.Мілюкова й О.Чупрова захистив магістерську дисертацію (за ухвалою Ради Петровської академії від 1 грудня за ст. ст. побачила світ під заголовком «К истории хозяйственного быта Московского государства. Часть 1: Заселение и сельское хозяйство южной
637 МИКЛАШЕВСЬКИ
Т.М. Микиша.
638 МИКЛАШЕВСЬКИ
окраины ХVIII века»; за рекомендацією Д.Багалія удостоєна малої Уваровської премії Імператорської АН). Зіпершись на архів. джерела висвітлив колонізацію сходу Слобожанщини «черкасами» — козаками. 1894 літографував апробований курс с.-г. законознавства, проте, виведений за штат через реформування академії, дістав призначення на службу до Сімферополя, виконував обов’язки члена особливої наради від мін-ва землеробства для підготовки законодавчих актів щодо водокористування, подорожував Кримом, надрукував ґрунтовні міркування про водногосп. право, про проект закону зрошення земель. Цього року прийнятий приватдоцентом до Московського університету, паралельно викладав у Костянтинівському Межевому ін-ті та Моск. тех. уч-щі (право, політ. економію, статистику). 1896 призначений на посаду екстраординарного професора політекономії в ліцеї м. Ярославль (нині місто в РФ). Того самого року, по смерті І.Сокальського, переведений за вакансією професором статистики юрид. ф-ту Харків. ун-ту (нині Харківський національний університет). 2 жовтня (20 вересня) на вступній лекції про кількісний метод вивчення сусп. явищ зазначив, що «закон великих чисел має таке ж загальне значення як і закон зв’язку причини з наслідком і прямо випливає з останнього». Став одним із провідників у Харкові заходів перепису населення всеросійського 1897. Аналізував ознаки екон. кризи в Зх. Європі та Росії. Полемізував з Д.Менделєєвим, заперечував його думку, що задля незалежності господарювання д-ві слід розвивати будь-яку пром-сть. Натомість наголошував, що вплив всесвітнього ринку на диференціацію вир-ва вимагає визначення пріоритетності тих галузей, де найвигідніше актуалізуються природні ресурси. Виступив з пропозицією скасування особливих «гонорарних» виплат професорам і решті вузівських лекторів, нараховуваних за кошти слухачів. Навесні 1898 обійняв кафедру політ. економії та статистики, зініціював організацію при Харків. ун-ті Юрид. т-ва (статут
затверджено урядом 1900). Оприлюднив критичні нотатки щодо стану справ у сфері нар. освіти, вважав першочерговим завданням удосконалити підручники не спеціального, а загальноосвіт. змісту, обстоював необхідність підвищення добробуту вчителів. Кореспондував до різних періодичних видань: «Образование», «Вестник воспитания», «Русский курьер», «Русские ведомости» тощо, надсилав матеріали для енциклопедій «Dictionary of Political Economy», «Энциклопедический словарь». Був членом вузівського к-ту Т-ва для допомоги нужденним студентам, віце-головою к-ту зі спорудження пам’ятника В.Каразіну (відкрито 1905), секретарював у комісії з приводу сприяння університетській автономії. За аналітичні рецензії книг претендентів на премію ім. Ю.Самаріна нагороджений 2-ма золотими медалями Моск. ун-ту. П. у м. Харків, похований на міськ. цвинтарі. 26 (13) грудня 1901 Історико-філол. т-во при Харків. ун-ті провело засідання, присвячене пам’яті М., а 1905 випустило спец. меморіальний збірник. Посмертно в С.-Петербурзі з’явилися його монографії — основи докторської дисертації: «Доимочная книга 7202—7203 гг. по сбору мостовых и решеточных денег с Кремля, Китая, Белого и Земляного городов» («Записки Императорской академии наук: Серия 8», 1902, т. 5, № 4); «Древнерусские поземельные кадастры» («Записки Императорской академии наук: Серия 8», 1903, т. 6, № 4). Праці: Геология Глуховского уезда, Черниговской губернии [Одесса, 1884]; Очерки крестьянского хозяйства в Малороссии. «Известия Петровской земледельческой и лесной академии», 1887, вып. 2; Сельское хозяйство Японии. «Сотрудник», 1887, № 7; Опыт пользования торфом в сельском хозяйстве. Там само, № 9; Что такое сельскохозяйственное законоведение? М., 1888; Меры Черниговского земства для развития шелководства в губернии. «Вестник русского сельского хозяйства», 1889, № 5; Закон 4-го апреля 1888 года о сбережении лесов в России. Там само, № 19—20, 23—24; Народное образование в Киевском учебном округе. «Юридический вестник», 1891, № 5—6; Du prix de revient des principales cJrJales en Russie et en Allemagne. «Jornal des Jconomistes», 1891, N 4; Die Entwickelung des Landwirthschaftichen
Bildungswesens in Russland. Wien, 1892; Задачи экономии и полиции сельского хозяйства [М., 1892]; Очерки из истории сельскохозяйственного образования в России. СПб., 1893; К истории хозяйственного быта Московского государства, ч. 1. М., 1894; Водное законодательство и водное право в России. «Русская мысль», 1895, № 8—9; Новый проект закона о пользовании оросительными водами в Крыму. «Журнал министерства юстиции», 1896, № 3; Les syndycats industriels d’apriPs L’ouvrage russe de m. J.Yanchoul. «Rewue d’Economie politique», 1896; Земледелие и горнозаводская промышленность в России. «Русская мысль», 1897, № 2; О численном методе изучения общественных явлений [М., 1897]; К вопросу о профессорском гонораре. «Образование», 1899, № 5—6; Russian school of political economy. W.: Dictionary of political economy Jnglis Palgrave, vol. 3. 1899. Літ.: Левитский В.Ф. Иван Николаевич Миклашевский. «Харьковские губернские ведомости», 1901, 04.12; Багалей Д.И. Памяти И.Н. Миклашевского. Там само, 06.12; И.Н. Миклашевский. «Земский сборник Черниговской губернии», 1901, № 12; Дьяконов М.А. Иван Николаевич Миклашевский. «Журнал министерства народного просвещения», 1902, № 5; Иван Николаевич Миклашевский (Некролог). «Вестник воспитания», 1902, № 1; Историко-филологическое общество при Харьковском университете. «Исторический вестник», 1902, № 2; Миклашевский А.Н. И.Н. Миклашевский. «Русское экономическое обозрение», 1902, № 1; Памяти професcора Ивана Николаевича Миклашевского. В кн.: Сборник Харьковского историко-филологического общества, т. 14. Х., 1905; Юридический факультет Харьковского университета за первые 100 лет его существования (1805—1905). Х., 1908; Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник, т. 3. К., 1912. П.Г. Усенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Миклашевський Іван Миколайович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
