МИКИТИНСЬКА СІЧ — Запорозька Січ, заснована козаками на Микитиному Розі, де з давніх часів розташовувалася переправа через Дніпро, а з поч. 17 ст. існувало с-ще Микитине. Після козац. повстання 1637—38 (див. Павлюка повстання 1637, Я.Острянин, Д.Гуня) і ліквідації Базавлуцької Січі влітку 1639 запорожці звели нову твердиню, яка з трьох сторін омивалася водою і лише з боку степу залишалася відкритою. Згідно з Ординацією Війська Запорозького 1638 на Січі під наглядом польс. урядовців перебував один полк реєстрових козаків у залозі для несення прикордонної служби і запобігання несанкціонованим владою походам запорожців проти турок і татар. Решті козаків заборонялося там перебувати під загрозою смертної кари. Одними з перших кошових отаманів М.С. були Михайло Полежаєнко та Карпо Півторакожуха. Кілька тисяч запорожців разом з донськими козаками брали участь в обороні Азовської фортеці протягом 1639—42 (див. «Азовське сидіння» 1637— 1642). Восени 1647, з прибуттям Б.Хмельницького на Запорожжя, січовики підтримали повстанців. На їхній бік перейшли реєстровці Черкаського полку, які були в залозі. Здобуття М.С. знаменувало початок національної революції 1648—1676. Невдоволені умовами Зборівського договору Криму з Польщею 1649 частина запорожців на чолі з Я.Худолієм підняли на Січі повстання проти гетьман. уряду. Ватажка було страчено, а Б.Хмельницький, щоб запобігти подібним виступам у майбутньому, взяв М.С. під контроль, звівши її до ролі прикордонного форпосту. Подальша конфронтація січовиків з гетьман. урядом привела до перенесення осередку козац. вольниці влітку 1652 з
І.К. Микитенко.
636 МИКИТИНСЬКИЙ
Микитиного Рогу на правий берег Чортомлицького річища Дніпра поблизу гирла р. Підпільна (рукав Дніпра; див. Чортомлицька Січ). Літ.: Чухліб Т. Микитинська Січ (1639—1652 рр.). В кн.: Козацькі Січі: Нариси з історії українського козацтва XVI—XIX ст. К.—Запоріжжя, 1998. В.О. Щербак.
На початку національної революції 1648—1676, у квітні 1648, Микитинським шляхом із Січі вирушило 8-тис. повстанське військо під булавою гетьмана Б.Хмельницького назустріч польс. війську під урочище Жовті Води (див. Жовтоводська битва 1648), що, власне, розташов. на перетині двох степових шляхів — Чорного та Микитинського. Літ.: Книга Большому чертежу. М.—Л., 1950; Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків, т. 1. Львів, 1990; Стороженко І.С. Битва на Жовтих Водах. «УІЖ», 1995, № 5; Яворницький Д. Вільності запорізьких козаків: Історико-топографічний нарис. В кн.: Яворницький Д. Твори, т. 2. К.—Запоріжжя, 2005. В.В. Пришляк.
ваний органами ЧК і вивезений у підмосковний табір Кожухів для військовополонених галичан. У зв’язку з відмовою перейти на службу до Червоної армії і на наполягання В.Затонського був розстріляний на Лубянці. Літ.: Максимчук І. Кожухів. Львів, 1930; Ключенко О. Генеральна булава УГА. «Літопис Червоної Калини», 1931, ч. 4; Українські січові стрільці 1914—1920. Львів, 1935; Тобілевич С. Рідні гості. Нью-Йорк, 1954; За волю України: Історичний збірник УСС. Нью-Йорк, 1967; Колянчук О. та ін. Генералітет українських визвольних змагань. Львів, 1995; Довідник з історії України, т. 2. К., 2001; Литвин М., Науменко К. Збройні Сили України першої половини ХХ ст.: Генерали і адмірали. Львів, 2007. К.Є. Науменко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МИКИТИНСЬКА СІЧ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
