МЕЧНИКОВ Ілля Ілліч (15(03). 05.1845—15(02).07.1916) — біолог, один з основоположників еволюційної ембріології, порівняльної патології, мікробіології та імунології. Д-р біології (1868), почесний член Петерб. АН (1902). Н. в с. Іванівка (нині село Куп’янського р-ну Харків. обл.). 1864 закінчив фіз.-мат. ф-т Харків. ун-ту. 1864—67 спеціалізувався в Німеччині й Італії, де вивчав ембріологію безхребетних тварин. 1865 отримав ступінь кандидата зоології за роботу при фабриції Пн. моря. 1867 захистив
магістерську, 1868 — докторську дисертації. З 1867/68 — приватдоцент кафедри зоології, 1872— 82 — професор, зав. кафедри зоології та порівняльної анатомії на природничому від-ні фіз.-мат. фту Новорос. ун-ту (нині Одеський національний університет). 1867 та 1870 М. була присуджена Берівська премія Петерб. АН (на честь академіка-ембріолога К.Бера). 1886 разом з лікарем-епідеміологом М.Гамалією і своїм учнем-бактеріологом Я.Бардахом заснував в Одесі другу у світі і першу в Російській імперії бактеріологічну станцію (нині Одес. НДІ вірусології і епідеміології ім. І.Мечникова). Станція стала центром вакцинації проти сказу, сибірки та ін. заразних хвороб. М. створив першу рос. школу мікробіологів, імунологів і патологів. Лекції М. приваблювали наук. доказовістю, новизною поглядів й незвичайною образністю викладу. 1871 завдяки його піклуванню до роботи в Новорос. ун-ті був запрошений всесвітньо відомий учений-фізіолог І.Сєченов. 1887 М. переїхав до Парижа (Франція), де організував при інті Л.Пастера лабораторію, якою керував до кінця життя. Установив заг. закономірності в розвитку хребетних і безхребетних тварин, запропонував теорію походження багатоклітинних організмів. Відкрив явище фагоцитозу (1882), що лягло в основу його фагоцитарної теорії імунітету. За це йому (разом із нім. дослідником П.Ерліхом) було присуджено 1908 Нобелівську премію. Висловлював думку про доцільність біологічних методів боротьби зі шкідниками с.-г. культур. Приділяв значну увагу розробці проблем імунітету, довголіття, питанням захисту рослин, вивченню інфекційних хвороб (холери, черевного тифу, туберкульозу тощо). П. у м. Париж. Ім’я М. присвоєно Одес. ун-ту (1945). Праці і тв.: Страницы воспоминаний. М., 1946; Академическое собрание сочинений, т. 1—16. М., 1950—64; Избранные биологические произведения. М., 1950; Избранные произведения. М., 1956. Літ.: Пасічник А.М. Великий російський вчений І.І. Мечников. К., 1951; Хижняков В.В. и др. Творчество Мечникова и литература о нем: (библиографический указатель). М.,
1951; Залкинд С.Я. И.И. Мечников: Жизнь и творческий путь. М., 1957; Нікітін В.М. І.І. Мечников і проблема довголіття. К., 1968; Резник С.Е. И.И. Мечников. М., 1973; Илья Мечников — великий сын Украины и человечества: Доклады научной конференции, посвященной 150-летию со дня рождения И.И. Мечникова. Одесса, 1995; Бурлака Т.В. та ін. І.І. Мечников. В кн.: Професори Одеського (Новоросійського) університету, т. 3. Одеса, 2000; Історія Одеського університету (1865—2000). Одеса, 2000. О.А. Бачинська.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МЕЧНИКОВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
