МЕРІМЕ (MJrimJe) Проспер (28.09.1803—23.09.1870) — франц. письменник й історик, сенатор (1853). Автор п’єс, новел, роману «Хроніка царювання Карла IХ» (1829). Н. в м. Париж (Франція). Свою літ. творчість тісно поєдну-
вав із студіями минувщини Франції, Іспанії, Риму Стародавнього, України, Росії та ін. країн. За працю в галузі історичної науки був обраний 1843 членом паризької Академії написів, 1844 — Франц. академії за літ. твори. Виявляв великий інтерес до визвол. війни укр. народу, займаючись гол. чин. історією запороз. козацтва, а також її популяризацією в провідних франц. періодиках — «Revue des Deux Mondes» («Огляд двох світів»), «Moniteur universel» («Всесвітній порадник») тощо. Називав укр. козаків «історичним народом», а Запорозьку Січ — «республікою запорожців». Аби підкреслити пріоритет своїх українознавчих уподобань, іменував себе «козаком». Публікації М. стали підсумковими у франц. історіографії України за два попередні століття. Перший його нарис, де порушувалася тема Запороз. Січі, — «Микола Гоголь» (1851) — був написаний з нагоди франц. перекладу повісті М.Гоголя «Тарас Бульба» Звичаї, побут, військ. діяльність укр. козаків відтворив у п’єсі «Перші кроки авантюрника» (1852). Важливу віху в наук. розробках М. позначила праця «Козаки України та їхні останні гетьмани» (1854), в якій висвітлено сусп. устрій запорожців, їх роль в історії України, Росії й Польщі, діяльність Б.Хмельницького та І.Мазепи. 1863 опублікував у ж. «Journal des Savants» («Журнал учених») розвідку «Богдан Хмельницький», написану переважно на матеріалах однойменної монографії М.Костомарова. Високо оцінюючи в ній політ. і військ. талант гетьмана, М. поставив у заслугу «цьому великому мужу» те, що він «зумів затримати Україну вільною від іноземного ярма впродовж десяти років». Ця праця перевидавалася в книзі «Козаки минулих часів», спричинивши 1869 розгляд у Сенаті Франції петиції про запровадження вивчення укр. історії у франц. школах. М. також належать переклади з худож. творів Марка Вовчка («Козачка»), М.Гоголя («Ревізор»), з якими підтримував творчі зв’язки. П. у м. Канн (Франція). Тв.: Les Cosaques d’autrefois. Paris, 1863; Українські козаки та їхні останні гетьмани. Львів, 1990.
619 МЕРІМЕ
П. Меріме.
620 МЕРТВА
Літ.: Савченко Ф. Козаччина у французькому письменстві та козакофільство Меріме. «Україна», 1925, кн. 5; Наливайко Д. Проспер Меріме і Україна. «Всесвіт», 1970, № 9; Купчинський О. Проспер Меріме і його твір «Богдан Хмельницький». «Жовтень», 1987, № 8. М.М. Варварцев.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МЕРІМЕ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
