МЕЙС Джеймс-Ернест (18.02. 1952—03.05.2004) — історик України, політолог, громад. діяч. Д-р історії (1981), професор. Н. у м. Мускогі (шт. Оклахома, США) в амер. робітн. родині. 1973 зі званням бакалавра закінчив істор. ф-т ун-ту штату Оклахома. 1973—81 — аспірант істор. ф-ту Мічиганського ун-ту. 1978 отримав ступінь магістра. 1978—80 — викладач Мічиганського ун-ту, Анн-Арбор. 1981—84 — докторант Українського наукового інституту Гарвардського університету. Разом з Р.Конквестом працював над проектом з дослідження голодомору 1932—1933 років в УСРР, матеріалами до книги Р.Конквеста «Жнива скорботи: Радянська колективізація і голодомор». 1981 захистив докторську дис. на тему: «Комунізм і дилеми національного визволення: національний комунізм у Радянській Україні (1918—1933 рр.)». Підготував і видав книгу з такою ж назвою (Гарвард і Кембридж, Массачусетс, США, 1983). 1984—86 — наук. співробітник Ін-ту україністики при Гарвардському ун-ті. Фахову діяльність учений зосереджував на дослідженні голодомору 1932—33 в УСРР, геноциду в Україні. 1984 він — директор проекту «Усна історія українського голодомору». 1986—90 — наук. керівник Комісії з дослідження голоду 1932—33 в Україні при Конгресі й уряді США. Підсумком роботи комісії стали книги: «Рапорт Конгресові США Комісії з дослідження голоду в Україні» (Report to Congress of the Commission on the Ukraine Famine, англ. мовою. Вашинг-
тон, 1988). «Збірник усних свідчень Комісії з дослідження голоду в Україні» (Oral History Project of the Commission on the Ukraine Famine, vol. 1—3, англ. мовою. Вашингтон, 1990). Комісія визнала голодомор 1932—33 в УСРР актом геноциду укр. народу. 1990—91 М. — старший наук. співробітник програми вивчення національностей і Сибіру Гарріманівського ін-ту радянології при Колумбійському ун-ті. 1991 —93 — наук. співробітник Укр. науково-дослідної програми Іллінойського ун-ту та в 1993—94 — консультант проекту «Україна» Ін-ту амер. плюралізму (Амер. єврейс. к-т, Чикаго). З 1993 постійно проживав в Україні (Київ). Працював провідним наук. співробітником Ін-ту нац. відносин і політології НАН України (з 1998 — Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України). 2001—02 за сумісництвом — професор Міжнар. християн. ун-ту (Київ). 1994—04 — заст. гол. редактора ж. «Політична думка». 1995— 2004 постійно працював професором політології Нац. ун-ту «Києво-Могилянська академія» (див. Києво-Могилянська академія), 1997—04 — консультант англомовної версії газ. «День». У 90-х рр. 20 ст. — на поч. 21 ст. вивчав і висвітлював соціально-екон., нац. та духовні проблеми України, об’єднані заг. визначенням ученого як «постгеноцидне українське суспільство». Автор численних публікацій з історії тоталітаризму й геноциду у 20 ст., голодомору 1932—33 в УСРР, України як постгеноцидної держави. П. у м. Київ. Похований, за його заповітом, на Байковому цвинтарі. За визначні особисті заслуги перед укр. народом у розкритті світ. спільноті істор. правди про голодомор 1932—33 в УСРР, плідну науково-дослідницьку і громад. діяльність М. посмертно відзначено держ. нагородою України — орденом князя Ярослава Мудрого 2-го ст. (2006). Праці: Політики й історія в радянській Україні: 1921—1933. «Доповіді про національності», 1982, осінь; Украинская проблема и как Сталин попытался ее решить. «Россия», 1982, № 5—6; Комунізм і дилеми націо-
нального визволення: національний комунізм у Радянській Україні, 1918— 1933. Кембридж. 1983; Голод у Радянській Україні 1932—1933: меморіал. Кембридж. 1986 (у співавт.); Голодомор-33 у радянській Україні. В кн.: Голод в Україні 1932—1933. Едмонтон, 1986; Комісія США з питань голоду в Україні: Доповідь Конгресу. Вашингтон. 1986 (за участю Олі Самійленко); Голод 1932—1933: вододіл в історії радянської національної політики. В кн.: Радянська національна політика: управління етнічними групами в СРСР. Нью-Йорк—Лондон, 1990; Проект Комісії з питань голоду в Україні «Усна історія», т. 1—3. Вашингтон, 1990 (укладач і редактор у співавт.); Американська преса й український голодомор. В кн.: Дослідження геноциду. Нью Хейвен — Лондон, 1992; Висновки та перспективи дослідження голодомору 1933 року. «Сучасність», 1993, № 4; Зачароване коло ідола, або Про тоталітаризм і геноцид в історії України. «ЛУ», 1994, 3 березня; Бурхливий рух розстріляного відродження — Микола Хвильовий. «Сучасність», 1994, № 11—12; Політичні причини голодомору в Україні, 1932—1933 рр. «УІЖ», 1995, № 1; Національний комунізм: трагічні ілюзії. К, 1997 (у співавт.; фактично опублікована 1990); Тяглість інерції, або Комунізм і посткомунізм в Україні. «Сучасність», 1997, № 7—8; Роль голодоморів в історії підрадянської України. В кн.: Голод 1946—1947 років в Україні: причини і наслідки. Міжнародна наукова конференція, Київ, 27 травня 1997: матеріали. К., 1998; Земля на крові. «День», 1998, 14 листопада; Діяльність Комісії Конгресу США з вивчення голоду в Україні. В кн.: Голод 1932—1933 років в Україні: причини і наслідки. К., 2003; Великий голод в Україні 1932—1933 років, т. 1— 4. К., 2008 (упорядник). Літ.: Мейс, Джеймс. В кн.: Енциклопедія України, т. 3. Буффало— Лондон, 1993; Веселова О.М. Мейс Джеймс Ернст. «УІЖ», 2004, № 4; Пам’ятати і увічнити… «День», 2004, 6 травня; День і вічність Джеймса Мейса. К., 2005; Дзюбенко-Мейс Н. Політичний шабаш на кістках. «День», 2007, 26 січня. О.М. Веселова.
вою працю «Історія русинів Угорщини». Відстоював приналежність Закарпатської України до Угорщини, але визнавав автохтонність (див. Автохтони) русинів і прихильно ставився до їх соціально-економічних і політичних проблем, намагаючись привернути до них увагу центральних властей. М. виступив і як перший історик м. Ужгород — 1861 видав книгу «Історія Ужгорода від найдавніших часів до сьогодні», яка важлива значним фактичним матеріалом. Повернувшись до Пешту (нині м. Будапешт, Угорщина), зайнявся правознавчими дослідженнями та журналістикою. П. у с. Завадка (нині село в Словаччині), де й похований. Праці: A magyarorsz<gi oroszok tЕrtJnete. Pesten, 1850; Ungv<r t`rtenete, a legrJgibb id`ktЕl Maig. Pesten, 1861. Літ.: Фединишинець В. Перший історик Ужгорода. Ужгород, 1994. Д.Д. Данилюк.
еми, камерно-інструментальні, хорові, вокальні твори (понад 200 романсів, балад, обробок нар. пісень), музика до фільмів і театральних вистав. Лауреат Держ. премії СРСР (1951), Держ. премії УРСР ім.Т.Шевченка (1991). П. у м. Київ. Літ.: Малышев Ю.В. Ю.С. Мейтус: Очерк творчества. М., 1962; Його ж. Юлій Сергійович Мейтус. К., 1962; Бас Л.О. Юлій Мейтус. К., 1973; Советские композиторы и музыковеды, т. 2. М., 1981; Архимович Л.Б., Мамчур И.А. Юлий Мейтус: Очерк жизни и творчества. М., 1983; Союз композиторов Украины: Справочник. К., 1984: Особова справа Мейтуса Ю.С. / Спілка композиторів України. П.М. Бондарчук.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МЕЙС» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
