МАТЯШ Кость Олексійович (1893 —25.10.1937) — один із організаторів укр. селянсько-повстанського руху 1918—19 (див. Повстанський рух в Україні 1918— 1922). Н. в с. Огуївка Костянтиноградського пов. Полтав. губ. (нині село Машівського р-ну Полтав. обл.) в сел. родині. Учасник Першої світової війни, унтер-офіцер артилерії. 1917 — комісар Виборзької фортеці. З поч. 1918 примкнув до боротьбистів (див. також Українська партія соціалістів-революціонерів), працював в антигетьман. підпіллі, керівник військ. відділу нелегального Полтав. губернського повстанського к-ту. У листопаді 1918 організував збройний виступ проти режиму гетьмана П.Скоропадського в Костянтиноградському повіті (див. також Протигетьманське повстання 1918), на чолі повстанського за-
гону перейшов на бік Директорії Української Народної Республіки. У січні 1919 перейшов до більшовиків, командир полку, бригади у складі Червоної армії (див. Радянська армія). У липні 1919 заарештований за звинуваченням «у контрреволюції», звільнений завдяки зусиллям ЦК УПСР(боротьбистів). За його дорученням разом з Я.Огієм та О.Лісовиком очолив повстанську бригаду, був командиром рейду партизан. з’єднання по тилах Добровольчої армії від м-ка Ружин до Катеринослава (нині м. Дніпропетровськ). У листопаді 1919 спільно з Н.Махном діяв проти білогвард. військ в р-ні Катеринослава. 1920 — на керівних посадах у Полтав. губернській міліції, член КП(б)У. 1920—23 — нач. Подільської, Полтав., Катериносл. губернської міліції, з 1925 — заст. голови Катериносл. окружного виконкому, канд. у члени ВУЦВК. Далі — на госп. роботі у Полтаві, Харкові, Сочі (нині місто Краснодарського краю, РФ), Москві). Остання посада — нач. управління радгоспів Красноярського краю (нині територія РФ). Там 1 серпня 1937 заарештований органами НКВД за сфабрикованим звинуваченням як учасник «антирадянської націоналістичної організації». Страчений у м. Київ. Реабілітований 27 лютого 1958 Військовою колегією Верховного суду СРСР. Літ.: Лисовик О, Матяш К., Огий Я. Красный рейд (из истории красной партизанщины). «Летопись революции», 1926, № 1; Майстренко І. Історія мого покоління: Спогади учасника революційних подій в Україні. Едмонтон. 1985; Юренко О. Нащадок запорозьких козаків: Огій Яків Родіонович. В кн.: Реабілітовані історією. К.—Полтава, 1992. О.П. Юренко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Матяш Кость Олексійович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
