МАРЧИШИН Петро (р. н. і р. с. невід.) — укр. громад. діяч на Далекому Сх. (див. Далекосхідні поселення українців). Студент юрид. ф-ту Львів. ун-ту, як військовополонений австро-угор. армії (див. Перша світова війна) потрапив до Забайкалля, де перебував у таборі в Березівці. З 1917 брав участь у діяльності місц. укр. оргцій, заст. голови Забайкальської Укр. окружної ради, з 4 травня 1921 — зав. укр. відділу та заст. міністра нац. справ Далекосх. Республіки. На цій посаді активно займався справою організації укр. шкільництва на Далекому Сх. Після прилучення Далекосх. Республіки до РСФРР 1922 втік до Маньчжурії (істор. назва пн. сх. ч. Китаю), де також став активним учасником укр. орг-цій. 1924 обраний головою Союзу укр. студентів у Харбіні (нині місто в Китаї). З грудня 1933 — голова правління Укр. вчительської
спілки в Харбіні, адміністратор Укр. нац. дому, голова Ради харбінської «Просвіти», з 29 січня 1939 — заст. голови Укр. нац. колонії в Харбіні, редактор ж. «Далекий Схід» (Харбін). 1945 після окупації Маньчжурії Червоною армією (див. Радянська армія) заарештований та вивезений до СРСР. Подальша доля невідома. Літ.: «Далекий Схід» (Харбін), 1938, ч. 1—12, 14—21; 1939, ч. 2—6; «Маньчжурський вісник» (Харбін), 1932—35; Світ І. Українсько-японські взаємини 1903—1945: Історичний огляд і спостереження. Нью-Йорк, 1972. А.А. Попок.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МАРЧИШИН» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
