МАРЧЕНКО Михайло Іванович (19.09.1902—22.01.1983) — історик. Д-р істор. н. (1961), професор (1962). Дід В.Марченка. Н. в с. Гатне (нині село Києво-Святошинського р-ну Київ. обл.) в сел. родині. Секретар революц. к-ту і комітету бідноти с. Гатне (1919); зав. сільс. будинку Боярської с.г. професійної школи (1920—23). До 1926 служив у РСЧА. Член КП(б)У—КПУ з 1927; член пленуму Будаївського райкому КП(б)У (1927—28), пленуму Київ. сільс. райкому КП(б)У (1928— 29). Очолював споживчу кооперацію с. Гатне (1926—28); с.-г. комуну ім. Г.Петровського (с. Гостомель; нині с-ще міськ. типу, підпорядковане Ірпінській міськраді Київ. обл.; 1928—30); був головою сільради с. Нові Петрівці Київ. обл. (нині село Вишгородського р-ну Київ. обл.; 1930—32). Закінчив істор. від-ня Інституту червоної професури при ВУЦВК (1932—37). 28 серпня 1937 секретаріатом ЦК КП(б)У направлений на роботу до Ін-ту історії України АН УРСР (нині Інститут історії України НАН України) завідувачем сектору феод. доби. Одночасно працював зав. кафедри історії Київ. пед. інту. Був секретарем парторганізації Ін-ту історії України АН УРСР, депутатом Київ. міськради (1937—39). Мобілізований з початком Другої світової війни, з 7 вересня 1939 — старший інструктор відділу пропаганди політ. управління Київ. особливого військ. округу (див. Київський військовий округ). Брав участь у кампанії Українського фронту 1939 (див. Радянсько-польська війна 1939). 16 жовтня 1939 політбюро ЦК КП(б)У призначений ректором Львівського ун-ту (нині Львівський національний університет). У травні 1940 в Київ. ун-ті (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка) захистив канд. дис. на тему: «Боротьба Росії й Польщі за Україну в перше десятиліття після приєд-
нання України до Росії, 1654— 1664 рр.». З посади ректора Львів. ун-ту увільнений оргбюро ЦК КП(б)У 23 серпня 1940 як такий, що «не справляється» з обов’язками (рішення затверджене ЦК ВКП(б) 6 листопада 1940). Повернувся до Києва на посаду зав. сектору феод. доби Ін-ту історії України АН УРСР. Після початку німецько-рад. війни 1941—45 (див. Друга світова війна) 23 червня 1941 заарештований Наркоматом держ. безпеки УРСР як «активний український націоналіст», 8 липня 1941 етапований з Києва, утримувався у в’язницях у Томську, Маріїнську (нині місто Кемеровської обл.), Новосибірську (усі міста в РФ). У листопаді—грудні 1941 в Томській тюрмі № 3 прочитав для в’язнів кілька лекцій, що спричинило донос ін. арештанта — доцента Ленінгр. (нині С.-Петербурзький ун-т) ун-ту, рос. великодержавника. Звільнений за браком доказів 12 лютого 1944, працював у Новосибірському пед. ін-ті, викладав історію СРСР на курсах підвищення кваліфікації вчителів та у військ. учщі. З 1945 викладав у Київ. пед. ін-ті, де 1956 на партзборах виступив зі спогадами про перебування в Гулагу, висловивши думку, що «українська культура за роки радянської влади розвивалася менше, ніж у дореволюційні роки, що зараз немає майже українських шкіл і ми маємо факти, коли в школах діти не можуть навчатися українською мовою». Після ліквідації 1956 істор. ф-ту Київ. пед. ін-ту до кінця життя працював професором Київ. унту. 9 лютого 1961 в Ленінгр. ун-ті захистив докторську дис. на тему: «Українська історіографія (з давніх часів до середини ХIХ ст.)». Наук. праці — переважно з укр. історіографії та історії вітчизн. кри. Як людина незалежних поглядів зазнавав утисків властей. П. у м. Київ. Праці: До питання розвитку феодальних відносин на Україні в рр. 1650—1660. В кн.: Записки історичного та філологічного факультетів Львівського держуніверситету ім. І. Франка, т. 1. Львів, 1940; Боротьба Росії і Польщі за Україну в другій половині XVII ст. (1654—1664 рр.). К., 1941; Історичне минуле українського народу в творчості Т.Г. Шевченка. К., 1957; Видатний історик України О.М. Лазаревський. К., 1958 (у співавт.); Укра-
їнська історіографія (з давніх часів до середини ХIХ ст.). К., 1959; Історія української культури: З найдавніших часів до середини ХVII ст. К., 1961. Літ.: Винар Л. [Рецензія на книгу:] Марченко М.І. Українська історіографія з давніх часів до середини ХIХ ст. К., 1959. «Український історик», 1965, № 3—4; Марченко Михайло Іванович: [Некролог]. «УІЖ», 1983, № 3; Помер проф. Михайло Марченко. «Нові дні» (Торонто), 1983, № 398, квітень; Михайло Марченко (1902— 1983): патріот, репресований історик. «Зона: Часопис Всеукраїнського товариства політичних в’язнів і репресованих» (К.), 1993, № 4; Рубльов О.С., Черченко Ю.А. Сталінщина й доля західноукраїнської інтелігенції (20—50ті рр. ХХ ст.). К., 1994; У лещатах тоталітаризму: Перше двадцятиріччя Інституту історії України НАН України (1936—1956 рр.): Збірник документів і матеріалів, ч. 1—2. К., 1996; Рубльов О.С. Маловідомі сторінки біографії українського історика: М.І. Марченко. «УІЖ», 1996, № 1; Михайло Марченко: Документи. «УІЖ», 1996; № 1—3; Марченко В. Відкритий лист до діда, історика М. Марченка. В кн.: Марченко В. Творчість і життя. К., 2001; Його ж. Занапащена Кліо. Там само; Юркова О.В. Документи про створення і перші роки діяльності Інституту історії України АН УРСР (1936—1941 рр.). К., 2001; Історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка: минуле й сьогодення (1834—2004 рр.). К., 2004; Білокінь С. На зламах епохи: Спогади історика. Біла Церква, 2005; Інститут історії України НАН України. 1936—2006. К., 2006. О.С. Рубльов.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МАРЧЕНКО МИХАЙЛО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
