МАРІУПОЛЬСЬКА СПІЛКА ЕЛЛІНІВ — нац. організація надазовських греків, що діяла в листопаді—грудні 1917. Безпосередній поштовх зародженню ідеї нац. єднання серед приазовських греків надала грец. торг. буржуазія Пн. Кавказу й Грузії. 7 травня 1917 у Тифлісі (нині м. Тбілісі, столиця Грузії) відбувся 1-й Крайовий з’їзд делегатів еллінських громад і колоній Закавказзя, на якому розпочалася підготовка до скликання за-
гальнорос. еллінського з’їзду. Він працював 29 червня — 10 липня 1917 в м. Таганрог (нині місто Ростовської обл., РФ), де зібралося бл. 40 делегатів — підприємці, учителі, священики. У доповіді про наслідки політики царського уряду щодо нечисленних народів характеризувалися поточні проблеми нац. розвитку греків Росії. З’їзд закликав греків об’єднуватися шляхом утворення на місцях клубів і спілок із захисту власних правових і національно-культ. інтересів, поставив завдання досягнення рівного з ін. націями права представництва в комісаріатах, урядових і сусп. орг-ціях, Всеросійських Установчих зборах. Делегати висловилися за підтримку Тимчасового уряду, прийнявши устав і програму Загальнорос. спілки еллінів, яка будувалася на принципах «національної злагоди». Було утворено Центр. раду Загальнорос. спілки еллінів, завданням якої було об’єднання греків Росії. Орг. оформлення руху маріупольських греків за часом припало на загострення заг. політ. кризи восени 1917. Наприкінці жовтня 1917 на вибори до Всерос. Установчих зборів по Катериносл. виборчій окрузі балотується список № 13 «Поселян греків Маріупольського повіту», в якому — прізвища майбутніх фунда-
торів М.с.е. — Н.Костаманова, О.Балжі. 20 листопада 1917 Центр. рада Загальнорос. спілки еллінів випустила відозву «До греків Росії» з повторним закликом об’єднувати місц. сили. На поч. листопада 1917 в Маріуполі зібралася ініціативна група, а 10 листопада відбулися збори представників волосних грец. спільнот. Юрид. оформлення нац. орг-ції відбулося на з’їзді представників грец. народу Маріуполя й Маріупольського повіту (2 грудня 1917). На з’їзд було репрезентовано 43 делегати: 3 представника рад селянських депутатів, 21 — волосних земств, 10 — сільс. сходів; у з’їзді брала участь також «Спілка греків — нащадків вихідців з Криму». З’їзд дебатував питання про політ. стан греків у Росії, прийняв програму, обговорив осн. положення статуту. Утворена Маріупольська спілка увійшла на засадах автономного відділу до Загальнорос. спілки еллінів. З’їзд закликав греків об’єднуватися, незважаючи на вікові, соціальні різниці й місце мешкання. У політ. галузі делегати висунули гасло досягнення суцільної автономії в екон., адм. і культ. сферах. Запроваджувалася ідея необхідності створення нац. грец. військ. з’єднань. З’їзд визнав Українську Центральну Раду, висловивши сподівання на допомогу й підтримку з боку урядів Греції й грец. громад Франції, Великої Британії, США у вирішенні проблем грец. народу. З’їзд «як контрреволюційний» було розігнано Червоною гвардією, проте він відіграв певну роль у об’єднанні тих міських і сільс. прошарків, що в нац. за формою орг-ції вбачали спосіб пом’якшення соціальних суперечностей, протистояння «комуністичній анархії». Пізніше вони сконцентрувалися гол. чин. у Грец. д-зії (т. зв. грец. легіонери), яка почала формуватися ще до початку з’їзду О.Балджі) й у грецькому за складом загоні Добровольчої армії під проводом В.Шаповалова. Літ.: Ялі С.Г. Греки в УСРР. Х., 1931; Якубова Л. Маріупольські греки (етнічна історія): 1778 р. — початок 30-х років ХХ ст. К., 1999. Л.Д. Якубова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МАРІУПОЛЬСЬКА СПІЛКА ЕЛЛІНІВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
