МАЛИНКА Олександр Никифорович (1865—1941) — етнограф і фольклорист, дійсний член Етнографічної комісії при ВУАН, Т-ва любителів природознавства, антропології та етнографії при Моск. ун-ті та ін. Н. в містечку Мрин (нині село Носівського р-ну Черніг. обл.) в багатодітній родині священика. Закінчив Ніжинську гімназію і вступив до Петерб. історико-філол. ін-ту, звідки перевівся до Ніжинського історико-філологічного інституту князя Безбородька, який закінчив 1890. М. довго і плідно працював на ниві нар. освіти вихователем, учителем, інспектором у Києві, Черкасах, Острозі, Глухові, Кременчузі, Полтаві. У груд. 1930 вийшов на пенсію. Ще гімназистом почав збирати і опрацьовувати етногр. та фольклорні матеріали. Найбільш плідний період у наук. діяльності М. припадає на 90-ті рр. 19 і поч. 20 ст., коли в «Киевской старине», «Этнографическом обозрении» та ін. часописах були опубліковані бл. 30 його праць, присвячених фольклорно-етногр. спадщині України, зокрема висвітлені кобзарське та лірницьке мист-во, звичаєва обрядовість (родини, хрестини, весілля тощо). Найвизначніша праця М. — «Сборник материалов по малорусскому фольклору» видрукована Черніг. земством 1902, за яку він отримав премію ім. М.Гоголя Петерб. АН. У 2-й пол. 1920-х рр. учений надрукував в укр. етногр. виданнях («Етнографічний вісник», «Побут», «Первісне громадянство та його пережитки на Україні») низку праць («Діти як збирачі фольклорного матеріалу», «Кілька слів про мої записи дум» та ін.). Літ.: Білий В.В. Два ветерани української етнографії: П.Д. Демуцький та О.Н. Малинка. «Зоря», 1926, № 22. В.А. Старков.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МАЛИНКА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
