МАКОШИНСЬКИЙ СВЯТОМИКОЛАЇВСЬКИЙ МОНАСТИР — правосл. чол. монастир, заснований у серед. 17 ст. київ. воєводою А.Киселем на правому березі р. Десна (прит. Дніпра) неподалік від с. Макошине (нині с-ще міського типу Менського рну Черніг. обл.). Перші споруди — Свято-Миколаївська церква і келії — були дерев’яні. 1687—1703 збудовано мурований Свято-Миколаївський собор, 1765 — муровану огорожу, 1772 — трапезну Свято-Петропавлівську церкву з дзвіницею. За огорожею була дерев’яна Спасо-Преображенська цвинтарна церква. 1781 розпочато буд-во нового Свято-Миколаївського собору. 1694—1711 монастирем керував Прізренський митрополит Никодим, який переселився із Сербії в Україну. Монастир мав чималу б-ку. Йому належали маєтності у навколишніх селах Макошине, Киріївка, Масалаївка (останні два села нині Сосницького р-ну), Слобідка (нині село Менського р-ну; усі Черніг. обл.), хутори Пасічний, Гутище, Стан, лісові угіддя, риболовецькі озера, кілька млинів, винокурня, шинок, паромний перевіз на р. Десна. Закритий 1786 у зв’язку із секуляризацією церк. землеволодіння. 1798 споруди було частково розібрано для потреб буд-ва
452 МАКОШИНСЬКИЙ
сусіднього Домницького (Думницького) монастиря Різдва Богородиці. Літ.: Историко-статистическое описание Черниговской епархии, кн. 4. Чернигов, 1873; Чернігівщина: Енциклопедичний довідник. К., 1990. О.Б. Коваленко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МАКОШИНСЬКИЙ СВЯТОМИКОЛАЇВСЬКИЙ МОНАСТИР» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
