МАКОГОН Дмитро Якович (псевдоніми — Макогоненко, Іван Галайда, Хоростківський, М.Коко та ін.; 28.10.1881—14.10.1961) — укр. письменник і педагог. Батько І.Вільде. Н. в м. Хоростків (нині місто Терноп. обл.). Навч. в Терноп. г-зії, а згодом — у Заліщицькій учительській семінарії, яку закінчив 1902. Потім учителював у різних селах Буковини. Від 1900 друкував збірки віршів, оповідань і нарисів «Мужицькі ідилії» (1907), «Шкільні образки» (с. Мамаївці, 1911; нині село Кіцманського р-ну Чернів. обл.), «Учительські гаразди» (1911), «Проти хвилі», «По наших селах» (обидві — 1914). У своїх творах М. показав тяжке життя вчителів і селян у тогочасних умовах. В оповіданнях «Патріоти», «Нашим», «По циганському звичаю», «Громадянам» та ін. висміяв лжепатріотів, які дбали лише про власну вигоду, були ворогами трудового люду. В чернів. часописах «Каменярі» та «Промінь» на поч. 1920-х pp. письменник опублікував публіцистичні статті проти румун. окупаційного режиму на Буковині. Мігрував 1923 в Галичину, де в умовах пацифікації та заборони укр. мови шукав заробіток на прожиття. Після Другої світової війни
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МАКОГОН» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
