МАЙСТРЕНКО Іван Васильович (псевдоніми — І.Далекий, І.Зерницький, Радченко, Авгур, Гребінка, Котляр, Корсун, Бабенко та ін.; 28(16).08.1899—18.11.1984) — політ. і громад. діяч, історик, економіст, політолог, публіцист. Н. в м-ку Опішня в заможній сел. родині. Навч. у Великосорочинській учительській семінарії (закінчив 1918). Від 1917 — член Української партії соціалістів-революціонерів. 1918—20 — член партії боротьбистів (див. Українська комуністична партія (боротьбистів)), кер. її організації в Кобеляцькому пов. на Полтавщині. Учасник протигетьман. та протиденікінського підпільного та повстанського руху. У квітні 1920 вступив до КП(б)У, де підтримав самостійницьку фракцію федералістів. У липні 1920 ініціював перехід більшості партійнорад. активу повіту (22 особи) до Української комуністичної партії, працював як її професійний функціонер. Від 1921 — кандидат у члени ЦК УКП, один із організаторів т. зв. лівої фракції (1923— 25), яка сприяла ліквідації партії. Навч. в Харків. ін-ті нар. госп-ва (закінчив 1924). 1925—36 — знову член КП(б)У, працював як журналіст і економіст. 1930—31 — в Одесі: ред. першої українізованої газ. «Чорноморська комуна», 1931—36 — заст. дир. Всеукр. комуніст. ін-ту журналістики в Харкові, професор. У грудні 1936 заарештований, засуджений «за контрреволюційну агітацію», ув’язнений у таборах Зх. Сибіру до кін. 1940. Під час Другої світової війни — директор Київ. капели бандуристів ім. Шевченка, з якою був засланий гітлерівцями до табору в Німеччині (1942—43). Потім працював в укр. пресі на окупованій території та в Німеччині, мав контакти з підпіллям Організації українських націоналістів (мельниківців). З 1944 — в еміграції в Німеччині, де 1946 разом із І.Багряним, Б.Левицьким, С.Підгайним, Г.Костюком та ін. організував Укр. революційнодемократ. партію (УРДП). Після її розколу (1948) увійшов до керва т. зв. лівої УРДП, що стояла на позиціях демократ. соціалізму
та нац. визволення України, був її провідним ідеологом, редагував її друкований орган — місячник «Вперед» (1949—60). Від 1963 — проф. екон. ф-ту Українського технічно-господарського інституту в Мюнхені (ФРН), згодом — декан, 1979—84 — ректор цього ін-ту. Автор багатьох праць на істор., екон. і соціальні теми. М. намагався об’єктивно висвітлювати хід новітньої укр. історії, особливу увагу приділяючи її національно-політ. аспектові. П. у м. Мюнхен. Праці: Babenko A. Bolshevist bonapartism. Jeneva, 1948; Borotbism. A Chapter in the History of Ukrainian Communism. New York, 1954; Аграрна політика більшовиків за п’ятдесят років революції. Мюнхен, 1967; Історія Комуністичної партії України. Б/м, 1979; Історія мого покоління: Спогади учасника революційних подій в Україні. Едмонтон, 1985. Літ.: Юренко О.П. «Варто прислухатися до його голосу…» Майстренко Іван Васильович. В кн.: Реабілітовані історією. К.—Полтава, 1992; Його ж. Майстренко Іван Васильович. В кн.: Мала енциклопедія етнодержавознавства. К., 1996; Його ж. Іван Майстренко: життя, наукова і публіцистична спадщина. «УІЖ», 1999, № 6. О.П. Юренко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Майстеренко Іван Васильович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
