МАЙБОРОДА Платон Іларіонович (01.12.1918—08.07.1989) — композитор, нар. арт. СРСР (1979). Н. на х. Пелехівщина (нині село Глобинського р-ну Полтав. обл.). Брат Г.Майбороди. 1939—41 навч. в Київ. консерваторії (клас композиції Л.Ревуцького), яку закінчив 1947. 1947— 50 — викладач Київ. консерваторії (нині Національна музична академія України). Тв.: для симфонічного оркестру — «Героїчна увертюра» (1947); вокально-симфонічні — «Дума про Дніпро» (1954), поема «Тополя» (1966), кантата «Полтава» (1974); думи, хори, ліричні пісні («Білі каштани», «Журавлі», «Київський вальс», «Любов моя», «Ми підем, де трави похилі», «Моя стежина», «Пісня про вчительку», «Рідна мати моя» («Пісня про рушник»), «Я до тебе у пісні іду» та ін.). Писав музику до драм. вистав і кіноф-мів: «Долина синіх скель» (1955), «Далеке і близьке» (1957), «Літа молодії» (1959, 1-ша премія на 2-му Всесоюзному кінофестивалі), «Кров людська — не водиця» (1960), «Абітурієнтка» (1973), «Прості турботи» (1974), «Дипломати мимоволі» (1977) та ін. Видав зб. «Українські народні пісні в записах Платона Майбороди» (1986). Лауреат Держ. премії СРСР (1950) і Держ. премії УРСР ім. Т.Шевченка (1962). П. у м. Київ. Літ.: Гордійчук М.М. Платон Іларіонович Майборода. К., 1964; Кузик В. Платон Майборода. К., 1978; Збірка спогадів «Слово про друга». К., 1989; Платон Майборода: милий спомин на серці собі пов’яжи. К., 2008. П.М. Бондарчук.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Майборода Платон Іларіонович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
