МАГІДОВ Борис Йосипович (25. 12.1884—1972) — рад. парт. і держ. діяч. Н. в м. Санкт-Петербург. Закінчив середнє єврейс. уч-ще, член профспілки золотарів-сріблярів. Від 1905 — член Російської соціал-демократичної робітничої партії (меншовиків), від 1917 — член РСДРП(б). Від грудня 1917 — заст. голови Донецько-Криворізького обласного к-ту РСДРП(б), організатор профспілкового руху в Донбасі. У січні—квітні 1918 — нар. комісар праці Донецько-Криворізької Радянської Республіки, підтримував ідею входження цієї республіки до складу рад. Росії. Один з організаторів червоногвард. загонів (див. Червона гвардія), які в середині квітня 1918 з’єдналися в 5-ту червону армію (2 тис. осіб) під командуванням К.Ворошилова. Від серед. липня 1918 у складі «Групи Ворошилова» брав участь у захисті Царицина (нині м. Волгоград, РФ) від білокозачих військ. Від жовтня 1918 — нач. політвідділу 10-ї армії, керував діяльністю політвідділів дивізій
армії, контролював діяльність комісарів військ. частин. Від листопада 1919 — нар. комісар праці УСРР. 1919—20 — у Червоній армії (див. Радянська армія), член РВР Тринадцятої армії, воював проти військ Збройних сил Півдня Росії. 1920 — голова Донецької губернської ради профспілок. 1921—22 — секретар Луган. повітового к-ту КП(б)У Катериносл. губ. 1922—24 — секретар Полтав. губкому КП(б)У. 1925— 26 — відп. секретар СередньоВолзького губернського к-ту РКП(б)/ВКП(б). 1927—29 — інструктор ЦК ВКП(б). 1930—37 — голова ЦК профспілки працівників поліграфічної пром-сті СРСР, 1937—39 — голова профспілки працівників друку СРСР. Репресований, але звільнений 1941. З того часу до 1948 — зав. відділу поширення літератури Профвидаву ВЦРПС СРСР. 1949—55 працював у Центр. архіві ВЦРПС СРСР. Від 1956 — персональний пенсіонер. На ХIII і ХVI з’їздах ВКП(б) обирався членом Центр. контрольної комісії ВКП(б) — Робітничо-сел. інспекції, на ХIV з’їзді ВКП(б) — членом Центр. ревізійної комісії ВКП(б). Канд. у члени ЦК КП(б)У. Нагороджений орденом Червоного Прапора і 2-ма орденами Трудового Червоного Прапора. Дж.: Державний архів Російської Федерації, ф. Р-7953, спр. 41. Б.І. Андрусишин, В.Ю. Васильєв.
відносинах. До компетенції ради входили в основному розгляд цивільних справ: суперечок щодо спадщини і майна, нагляд за дотриманням правил торгівлі, сплатою податків і благоустроєм міста, відання обліком міських прибутків та видатків, а також дрібні злочини. До компетенції лави здебільшого входив розгляд кримінальних справ. Після запровадження 1785 у містах Лівобережної України міських дум межі компетенції магістратів були значно звужені, й надалі вони виконували переважно суд. функції, а з поч. 60-х рр. 19 ст. у зв’язку зі здійсненням у Російській імперії судової реформи 1864 повсюдно відбувалася їхня ліквідація. Натомість у більшості міст Правобережної України магістрати продовжували виконувати госп. і суд. функції до кінця 19 ст. Літ.: Компан О.С. Міста України в другій половині ХVII ст. К., 1963; Пашук А. Суд і судочинство на Лівобережній Україні ХVII—ХVIII ст. (1648—1782). Львів, 1967; Bogucka M., Samsonowicz H. Dzieje miast i mieszczaЅstwa w Polsce przedrozbiorowej. Wroclaw, 1986; Bardach J. та ін. Historia ustroju i prawa polskiego. Warszawa, 1999; Капраль М. Функціонування органів влади Львова у ХIII—ХVIII ст. (нарис історії інститутів маґдебурзького права). «УІЖ», 2006, № 5; Білоус Н. Київ наприкінці ХV — в першій половині ХVII ст.: Міська влада і самоврядування, розділ 3. К., 2008. Н.О. Білоус.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МАГІДОВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
