ЛЮКСЕМБУРГ Володимир Сергійович (жовтень 1888 — червень 1971) — парт. і держ. діяч, нар. секретар суд. справ у першому уряді Рад. України. Н. в м. Санкт-Петербург. Від 1905 був членом учнівських і студентських більшовицьких орг-цій. Від 1907 займався парт. пропагандою і створенням на підпр-вах профспілок. 1907 поступив на юрид. ф-т Петерб. ун-ту. 1911 за організацію студентських страйків і демонстрацій був заарештований і деякий час утримувався в ув’язненні, невдовзі потому виключений з ун-ту. 1913 вдруге був заарештований і кілька місяців утримувався в тюрмі. 1914 дістав дозвіл скласти екстерном іспити за університетський курс навчання, але через несприятливі життєві обставини не зміг бути на всіх держ. іспитах і тому отримав лише свідоцтво про «прослуховування курсу юридичних наук Петроградського університету». Як політично неблагонадійний не міг знайти постійного місця роботи. Займався репетиторством, коректорською працею тощо. Під час Лютневої революції 1917 брав безпосередню участь у збройних виступах проти самодержавства. У березні—червні цього ж року став членом суд. комісії виконавчого к-ту Петрогр. ради робітн. і солдатських депутатів. Улітку 1917 переїхав в Україну. У липні—грудні займав посади товариша (заст.) голови ради робітн. і солдатських депутатів і голови к-ту РСДРП(б) в м. Кременчук. У грудні цього ж року на
1-й Всеукр. конференції більшовиків у Києві обраний кандидатом у члени Гол. к-ту більшовиків України. Учасник Першого Всеукраїнського з’їзду Рад 1917 у м. Харків. Цього ж місяця (і до березня 1918) займав посаду нар. секретаря суд. справ України (див. Народний секретаріат). Був членом ЦВК Рад України перших двох скликань. Від травня 1918 — товариш (заст.) голови ради робітн. і солдатських депутатів та член більшовицького к-ту у м. Вороніж. Від грудня 1918 і до серпня 1919 — член колегії нар. комісаріату пропаганди і агітації УСРР, зав. бюро друку України. Від грудня 1919 — голова революц. к-ту і к-ту КП(б)У в м. Слов’янськ. Від лютого 1920 — член бюро і зав. агітпропом Харків. губкому КП(б)У, з липня 1921 — зав. агітпропом Волин. губкому КП(б)У, редактор парт. губернської газети. Від травня 1922 — дир. прес-бюро Нар. комісаріату зовн. справ УСРР. Від січня 1923 — заст. уповноваженого Цукротресту в Україні. Від січня 1926 — зав. гол. управлінням у справах літератури і вид-в Наркомосу УСРР. Від березня 1928 — член колегії НКВС УСРР. У січні 1931 став слухачем Історико-парт. ін-ту червоної професури в Москві. Від січня 1932 — член колегії Наркомату легкої пром-сті СРСР. У липні 1933 повернувся в Україну, працював нач. політвідділу Кохановської МТС в Одеській області. Від квітня 1935 і до жовтня 1937 працював нач. управління лісами Наркомзему РСФРР. Згодом тяжко хворів, змінив кілька керівних посад низової ланки, у т. ч. був заст. директора по адміністративно-госп. частині Всесоюзної б-ки ім. В.Леніна (серпень 1938 — серпень 1939). Від грудня 1941 — персональний пенсіонер. П. у м. Москва. Літ.: Люксембург Володимир Сергійович. В кн.: Юридична Енциклопедія, т. 3. К., 2001. І.Б. Усенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛЮКСЕМБУРГ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
