ЛЬВІВСЬКА ОБЛАСТЬ — адм.тер. одиниця у складі України. Утворена 4 грудня 1939. Розташов. на зх. України. На пн. і пн. сх. межує з Волинською областю і Рівненською областю, на пд. — із Закарпатською областю, на сх. і пд. сх. — з Тернопільською областю та Івано-Франківською областю, на зх. — з Польщею. Територія 21,8 тис. км2 (3,6 % від території України). Населення 2559,8 тис. осіб (міське — 60,5 %; 2005). Центр — м. Львів. В області — 20 р-нів, 44 міста, 34 с-ща міськ. типу, 632 сільс. ради, 1850 сільс. населених пунктів. За нац. складом переважають українці (90 %), у гірській частині області проживають специфічні укр. етнічні групи — бойки і лемки. Серед ін. національностей — росіяни (7 %), поляки (1 %), білоруси та молдовани. Статус істор. населених місць мають: міста Львів, Белз, Бібрка, Борислав, Броди, Буськ, Великі Мости, Винники, Глиняни, Городок, Добромиль, Дрогобич, Жидачів, Жовква, Золочів, Кам’янка-Бузька, Комарно, Миколаїв, Моршин, Мостиська, Перемишляни, Пустомити, РаваРуська, Рудки, Самбір, Сколе, Сокаль, Старий Самбір, Стрий, Судова Вишня, Турка, Угнів, Хирів, Ходорів, Червоноград, Яворів, с-ща міськ. типу Брюховичі, Великий Любінь, Гніздичів, Дубляни, ІваноФранкове, Краковець, Куликів, Магерів, Меденичі, Нижанковичі, Новий Яричів, Олесько, Підкамінь,
Поморяни, Розділ, Стара Сіль, Шкло, Щирець. Область розташов. в межах Волин. та Подільської височин, за характером рельєфу поділяється на дві частини: пн.-сх. — рівнинну — та пд.-зх. — гірську. Осн. корисні копалини — газ, нафта, кам’яне вугілля, кам’яна сіль. Клімат помірно континентальний, з м’якою зимою та теплим і вологим літом. Найбіль-
ша річка області — Дністер (бас. Чорного моря), річки зх. частини — Зх. Буг, Вишня і Шкло (бас. Балт. моря). Землі, що нині є територією Л.о., були заселені ще за часів палеоліту пізнього. У 10—12 ст. входили до складу Київської Русі, з 1199 — Галицько-Волинського князівства. Від 1349 до 1370 — під владою Польщі. 1372—78 та 1385—87 належали до володінь
васала Угорщини кн. Владислава Опольського на правах польсько-угор. кондомініму з назвою Regnum Russia (див. Королівство Русь). Від 1387 — у складі Польщі на правах окремої адм. одиниці, 1434—1772 — у складі Руського воєводства Польщі. Після 1-го поділу Польщі 1772 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) — у складі Австрії (з 1867 — АвстроУгорщини); входили до складу ко-
347 ЛЬВІВСЬКА
348 ЛЬВІВСЬКА
ронного краю Королівство Галіції і Володомерії. Під час революції 1848 (див. Революції 1848—1849 в Європі) стали центром нац. руху галицьких русинів. Від листопада 1918 — у складі новоствореної Західноукраїнської Народної Республіки. Окуповані Польщею в липні 1919 й лишалися за нею до 1939 (за винятком короткого періоду з липня до вересня 1920, тоді в результаті наступу Червоної армії (див. Радянська армія) на території 20 повітів Галичини було проголошено Галицьку Соціалістичну Радянську Республіку). Згідно з умовами німецько-рад. «пакту Ріббентропа—Молотова» (див. Радянсько-німецькі договори 1939) на територію Галичини у вересні 1939 увійшли рад. війська; договором СРСР з Німеччиною (28 вересня 1939) було підтверджене включення західноукр. земель до складу СРСР. 26— 28 жовтня 1939 у Львові відбулися Народні збори Західної України, які прийняли декларацію про приєднання Західної України до УРСР. 4 грудня 1939 утворено Л.о. у складі 36 районів. Кількість р-нів не раз змінювалася (1940 — 37, 1946 — 31, 1960 — 32, 1965 — 16, 1969 — 20, від 1993 — 20). З початком окупації УРСР вермахтом (див. Друга світова війна) територія Л.о. була включена до складу дистрикту «Галичина», приєднаного до Генеральної губернії. 1941 територія була поділена на 13 крайсів та 1 місто. Спробу активістів Організації українських націоналістів створити проголошену ними 30 червня 1941 у Львові незалежну укр. д-ву (див. Акт Тридцятого червня 1941) окупаційні власті придушили. На території Львівщини боротьбу з окупантами (і водночас з рад. партизанами та військами Червоної армії) вели (до осені 1944) загони групи УПА-Захід (див. Українська повстанська армія). Територія області була звільнена в результаті ЛьвівськоСандомирської наступальної операції 1944. Потому спец. військ. частини та підрозділи НКВД вели на території області бойові дії проти загонів УПА (боротьба тривала до 1951). У зв’язку з уточненням українсько-польс. кордону в жовтні 1944 5 районів області (Горинецький, Любачівський, Ляшків-
ський, Синявський, Угнівський) відійшли до Польщі. У лютому 1951 на території, що перейшла від Польщі до УРСР, був створений Забузький р-н із центром у м. Белз. 21 травня 1959 до складу Л.о. увійшла Дрогобицька область. Л.о. — найбільш урбанізована територія на зх. України, але одночасно — і лідер з абсолютної чисельності сільс. населення. Економіка області характеризується високим рівнем розвитку машинобуд., паливної, лісової, деревообробної та харчової промисловості в поєднанні з інтенсивним багатогалузевим сільс. госп-вом та рекреаційним комплексом. На Львівщині народилися: П.Конашевич-Сагайдачний (р. н. невід. — п. 1622) — гетьман І.Крип’якевич (1886—1967) — історик, Є.Коновалець (1891—1938) — голова Проводу укр. націоналістів (ПУН), Л.Курбас (1887— 1937) — актор, режисер, кер. театру «Березіль», А.Мельник (1890— 1964) — голова ПУНу, Є.Петрушевич (1863—1940) — лідер ЗУНР, О.Пріцак (1919—2006) — історик, філософ, письменник, І.Франко (1856—1916) — письменник, учений, громад. діяч, М.Шашкевич (1811—43) — письменник, освіт. і реліг. діяч, А.Шептицький (1865—1944) — греко-катол. митрополит, громад. діяч, Р.Шухевич (1907— 50) — командувач УПА. Осн. істор. пам’ятки: Львівський історико-архітектурний заповідник, держ. історико-архіт. заповідник «Жовква», держ. історико-культ. заповідник у м. Белз, держ. музей-заповідник «Олеський замок» (Буський р-н), держ. історико-культ. заповідник «Нагуєвичі» (Дрогобицький р-н), держ. історико-культ. заповідник «Тустань» (Сколівський р-н), музей-заповідник «Золочівський замок» (м. Золочів). Літ.: ІМіС УРСР. Львівська область. К., 1968; Квасниця І.Ю. та ін. Історико-природничі нариси з краєзнавства: Львівська область. Львів, 1994; Сухой О.М. Галичина між Сходом і Заходом: Нариси історії ХIХ — початку ХХ ст. Львів, 1997; Александрович В. та ін. Львівщина: Історикокультурні та краєзнавчі нариси. Львів, 1998; Все про Україну, т. 1—2. К., 1998; Історія Львова, т. 1—3. Львів, 2006; Енциклопедія Львова, т. 1. Львів, 2007. Я.В. Верменич.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛЬВІВСЬКА ОБЛАСТЬ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
