ЛЬВІВСЬКА ГАЛЕРЕЯ МИСТЕЦТВ (до 4 лютого 1998: Львів. публічна галерея, Міська галерея, Львівська обласна картинна галерея). Створювалася, починаючи з 1902 — тоді в бюджет міста було включено статтю «На закупівлю творів мистецтва». 1903—06 ініціативна група купила для майбутньої галереї кілька десятків картин. Наприкінці 1906 міська влада придбала (за 90 тис. рублів) у подільського землевласника і цукрового промисловця Івана Яковича (мешкав у с. Ситківці; нині с-ще міськ. типу Немирівського р-ну Він. обл.) приватну колекцію (складалася з 2 тис. предметів, серед них бл. 400 живописних робіт, переважно старих майстрів; більшість картин, рисунків, меблів, гобеленів, фаянсу походили зі збірок, що належали королю Станіславу-Августу Понятовському та магнатським родинам Потоцьких, Пшездецьких, Дембовських). На
поч. 1907 колекція була переправлена через російсько-австрійс. кордон і привезена до Львова. Усі закуплені для галереї картини й ін. речі спочатку були розміщені в залах Львівського міського промислового музею, 14 лютого 1907 відбулась їх перша виставка (ця дата вважається датою заснування галереї). Невдовзі потому було з’ясовано, що переважна більшість найбільш цінних картин з колекції І.Яковича, створених нібито знаменитими майстрами, є творами ін. невідомих художників. 1913 галерея поповнилася приватною збіркою проф. Львів. ун-ту В.Лозінського, яка перейшла до неї згідно із заповітом. Ця її нова частина експонувалася в будинку її колиш. власника по вул. Оссолінських (нині вул. Стефаника, 3). Улітку 1914 спадкоємець В.Лозінського Валерій Лозінський продав магістрату і цей будинок (збудований 1872—74, архіт. Ф.Покутинський) — відтоді він став приміщенням Міської галереї. У наступні роки галереї передав свої зібрання львів. міщанин Михайло Тепфер, а родина Пшибиславських надала колекцію з 417 медалей «у вічний депозит». 1915 галерея поповнилася збіркою Болеслава Ожеховича. Багатолітнім директором галереї був О.Чоловський. З перших днів існування музею формуванням і впорядкуванням її збірок займався художник Марцелій Гарасимович (був хранителем галереї до 1931). 1933 галерея налічувала 2458 експонатів і проводила активну виставкову діяльність як у Львові, так і посилала експонати на виставки до музеїв Кракова, Варшави, Амстердама (Нідерланди), Парижа (Франція). 1939, після приєднання Зх. України до УРСР (див Возз’єднання українських земель в єдиній державі), до галереї перейшли націоналізовані рад. властями збірки магнатів Дідушицьких, Голуховських, Боваровських, Бадені, князів Любомирських, графа Пінінського та ін., а також твори образотворчого мист-ва з Музею Ставропігії, музею Духовної семінарії, Архідієцезіального музею, замки в селах Красічин (нині село Кам’янка-Бузького р-ну),
Підгірці (нині село Бродівського р-ну; обидва Львів. обл.) та ін. Упродовж 1940 збірка музею збільшилася на 4188 експонатів, тоді ж почала проводитися закупівля для галереї нових мистецьких творів. Водночас відбулася реорганізація музеїв Львова. На базі галереї та колиш. укр. Нац. музею було створено Львів. держ. картинну галерею, її директором став І.Свенціцький. У роки окупації УРСР вермахтом (див. Друга світова війна) музей продовжував роботу під кер-вом худож. Івана Іванця. Напередодні відступу окупаційних військ зі Львова до Нового Вісніча (нині м. Вісніч-Нови, Польща) було вивезено 98 картин західноєвроп. та польс. художників, а згодом — ще 150 картин (по війні вони так і не повернулися до музею; серед них — «Автопортрет» Рембранта ван Рейна, «Портрет дами» Я.Госсарта, «Люблінська унія», «Баторій під Псковом» та «Ранок у сеймі» Я.Матейка). У липні 1945 (після ремонту та реорганізації) галерею відкрили для відвідувачів. Новим її директором була призначена Олена Збронець. Вона організувала виставки творів О.Кульчицької, А.Манастирського та ін. У цей час до Львова масово передавалися роботи рос. та рад. художників з Москви, Ленінграда (нині
Львівська галерея мистецтв. Музей «Русалки Дністрової» у колишній дзвіниці церкви Святого Духа.
м. Санкт-Петербург), Києва. В результаті було сформовано новий відділ галереї — рос. дореволюц. та рад. мист-ва. Тоді ж було виділено кошти на закупівлю нових мистецьких експонатів. 1956 колекція музею налічувала 10 147 одиниць зберігання, приміщення галереї стало для них тісним і його розбудували вздовж вул. Стефаника. 1962 директором музею став Б.Возницький. Він організував численні експедиції по Галичині, в результаті фонди музею поповнилися старими галицькими іконами, портретами, бароковою скульптурою (див. Бароко). 1963 було відкрито нову розширену постійну експозицію західноєвроп. та польс. мист-ва (вона вважається найбільшою в Україні). При галереї працював наук. відділ, його співробітники досліджували експонати збірок музею. У грудні 1975 відкрилася експозиція музею у відбудованому Олеському замку (Музей-заповідник укр. к-ри 12—18 ст.), а трохи згодом музею передали добре обладнані фондові приміщення, створені в колиш. монастирі капуцинів. У 1980-х рр. до складу музею були зараховані Золочівський та Підгорецький замки (комплекс замків — Олеський, Золочівський, Підгорецький — утворює т. зв. Золоту підкову України). 1996 до музею відійшло приміщення костьолу кларисок, там було відкрито Музей львів. сакральної барокової скульптури «Творчість Іоанна Пінзеля». 2000 галереї передано колиш. палац Потоцьких. 13 лютого 2007 в ньому після тривалих реставраційних робіт відкрито (до 100літнього ювілею галереї) експозицію європейського мистецтва 14—19 ст. На поч. 21 ст. Львів. галерея мист-в становить собою музейний комплекс, до його складу входять 18 філій, розташов. у 48 окремих будівлях. Серед них: Каплиця Боїмів (пам’ятка арх-ри поч. 17 ст.), Музей «Мистецтво давньої української книги», Музей «Русалка Дністрова», Музейсадиба Маркіяна Шашкевича, Музей найдавніших пам’яток Львова (розташов. у храмі Івана Хрестителя), Музей «Львівська
341 ЛЬВІВСЬКА
342 ЛЬВІВСЬКА
барокова скульптура», Музей оборонної арх-ри «П’ятничанська вежа», Музей-заповідник «Олеський замок» (пам’ятка архри 13—18 ст.), Музей-заповідник «Золочівський замок» (замок Я.Собеського; побудований 1634 —36), Музей-заповідник «Підгорецький замок» (побудований 1635—40 на замовлення гетьмана великого коронного С.Конецпольського), Музей Івана Виговського (с. Руда Жидачівського р-ну), Музей-майстерня Теодозії Бриж, Музей модерної скульптури М.Дзиндри (смт Брюховичі, підпорядковане Шевченківському р-ну м. Львів; усі Львів. обл.), Жовківський замок. Малярська збірка творів галереї налічує бл. 60 тис. одиниць зберігання. До найцінніших належать збірки європ. мист-ва, дерев’яної (поліхромної), барокової скульптури, укр. портрета 16—18 ст., укр. ікони. Галерея має рідкісну україніку (не лише україномовну), іменні фонди діячів к-ри та митців (фонд Я.Музики). Серед експонатів — твори італ. (Тіціан, Джовані ді Фраческо Тоскані, Марко Базаїті, Якопо Цуккі, Бернардо Строцці), франц. (Жорж де Ла Тур, Жан-Етьєн Ліотар, Жан-Батіст Вікар), голл. (Герріт ван Гонгорст, Мейндерт Гоббема, Ян Скорель), нім. (Антон-Рафаель Менгс, Ангеліка Кауфман), іспан. (Франціско Гойя), австрійс. (Франц-Антон Маульберч, Йоган-Баптист Лампі-старший, Йозеф Грассі), польс. (Ян Матейко, Яцек Мальчевський, Генріх Семирадський, Мартин Яблонський), рос. (Іван Шишкін, Іван Айвазовський, Ісаак Левітан, Василь Верещагін), рад. (Петро Кончаловський, Олександр Дейнека), укр. (Роман Сельський, Маргіт Сельська, Михайло Бойчук, Ярослава Музика, Петро Холодний, Павло Ковжун) художників. Виставляються тут і роботи сучасних майстрів (зокрема, Еммануїла Миська, Володимира Патика, Любомира Медвідя, Зеновія Флінти). У галереї відбуваються наук. конференції, тут проходять стажування наук. працівники та реставратори, ведеться активна виставкова робота. Літ.: «Галицька брама» (Львів), 1997, лютий, № 2 (26): Картинна галерея; «Галицька брама» (Львів), 2005, січень—березень, № 1—3 (121—123):
Українське мистецтво Львова 1919— 1939; Альбом: Львівська галерея мистецтв. Львів, 2006; Львівська галерея мистецтв: Хроніка 1907—1947. Львів, 2007; Єгорова І. Львівській галереї мистецтв — сто років! «День», 2007, 20 лютого. М.Р. Сойко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛЬВІВСЬКА ГАЛЕРЕЯ МИСТЕЦТВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
