ЛУК’ЯНОВИЧІ — козацькостаршинський (згодом — дворянський) рід. Походить від козака Полтавського полку Лук’яна Лисого (2-га пол. 17 ст.). Його нащадки взяли собі за прізвище слово, утворене від імені свого предка. Його син — Яків Лук’янович старший (р. н. невід. — п. 1725) — був роменським городовим отаманом (1707—09) та роменським сотником (1709—25). Його онук — Федір Якович (р. н. невід. — п. 1757) — також став роменським городовим отаманом (1751—57). Ін. онук — Степан Якович (бл. 1716 — бл. 1800) — був костянтинівським сотенним отаманом (1752—55), роменським городовим отаманом (1757— 63), лубенським полковим хорунжим (1763—64). Син Федора Яковича — Петро Федорович (бл. 1737 — до 1816) — займав посади лубенського полкового хорунжого (1764—72), полкового осавула (1772—73) та полкового писаря (1773—82). Ін. представники роду посідали уряди бунчукових товаришів та бурмистрів полтав. магістрату. До цього роду належали Андрій Федорович (бл. 1776 — до 1852), дійсний статський радник (1835), пермський віце-губернатор (1812—21) та симбірський цивільний губернатор (1821 — імовірно, 1831), Микола Андрійович (н. бл. 1806 — р. с. невід.)
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛУК’ЯНОВИЧІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
