ЛОСЬ Ян-Станіслав (;os` Jan Stanis»aw; 21.10.1890—14.01.1974) — польс. політик, дипломат, публіцист, історик, речник польськоукр. порозуміння, граф. Д-р права (1913). Професор (1961). Н. в маєтку Чишки (нині село Мостиського р-ну Львів. обл.) у графській родині. 1908 закінчив приватну г-зію отців єзуїтів у с. Буньковичі (нині село Старосамбірського р-ну Львів. обл.) й поступив на ф-т права і політ. наук Віденського ун-ту. 1913 закінчив навчання в ун-ті. 1914, після початку Першої світової війни, призваний до австрійс. війська. 1916—18 працював у Любліні (нині місто в Польщі) секретарем шефа канцелярії цивільного австрійс. генерал-губернатора Є.Мадейського. 1919 вступив до Війська Польс. і брав участь у бойових діях проти більшовиків. Від 1919 працював у МЗС II Речіпосполитої (нач. Пн. відділу, нач. відділу Міжнар. устроїв). 1926—29 — радник польс. посольства у Лондоні (Велика Британія), де водночас вивчав стародавню добу у б-ці й зібраннях Британського музею. Від 1931 вийшов у відставку. Займався, зокрема, питаннями урегулювання статусу Східної Галичини, брав
участь у міжнар. конференціях. 1921—23 — кер. Бюро Делегата для справ Сх. Малопольщі при МЗС. Учасник безуспішних таємних переговорів 1921 за посередництвом о. Т.-Є.Войнаровського-Столобут з екзильним урядом ЗУНР Є.Петрушевича щодо надання Сх. Галичині автономного статусу у складі II Речіпосполитої. Пропагував у польс. урядових колах ідеї створення Укр. ун-ту, надання держ. субсидій Науковому товариству імені Шевченка у Львові. Один із співтворців врегулювання польс.укр. відносин у II Речіпосполитій — політики «нормалізації» 1935—38; автор проекту надання автономії Сх. Галичині («Східній Малопольщі»). За браком можливості реалізувати свої ідеї урядовим шляхом прагнув принаймні ознайомити з ними якомога ширші сусп. кола й здобути прихильників. Місцем неофіц. зустрічей і розмов з польс. урядовцями та укр. діячами (серед них — о. Т.-Є.ВойнаровськийСтолобут, проф. Р.Смаль-Стоцький, проф. І.Раковський, сеймові посли (депутати) Л.Макарушка, Зиновій Пеленський, редактор О.Назарук та ін.) був маєток дружини Л. — Нємце під Любліном. У співавт. з А.Бохеньським та В.Бончковським видав кн. «Українська проблема у Червенській землі» (1938). Свої ідеї пропагував на шпальтах польс. преси, у т. ч. в «Biuletynie Polsko-Ukrain`skim», «Buncie Mlodych», «Czasie», «Drodze», «Dniu Polskim», «Naszej Przyszlos`ci», «Polityce», «Przegl-dzie Wspо`lczesnym», а також укр. часописів — «Діла», «Мети», «Нової зорі» та ін. Провадив численне листування з польс. (В.Бончковський, Є.Ґедройц та ін.) та укр. діячами: о. Т.-Є.Войнаровським-Столобут, В.Кучабським, головою УНДО В.Мудрим, О.Назаруком, Р.СмальСтоцьким, єпископом Г.Хомишиним, митрополитом А.Шептицьким та ін. Полемізували з Л. паризький тижневик «Тризуб» (див. «Тризуб»), Д.Донцов у «Вістнику» (див. «Вістник»). Відповідаючи 1938 на анкету «Biuletynu Polsko-UkraiЅskiego» щодо напрямів розв’язання польсько-укр. проблем, зауважував, що цілком усвідомлює власну неспроможність справляти
будь-який вплив на поточну нац. політику уряду, але наважується відповідати на анкету винятково тому, що «утримання сучасного мертвого status quo» на цій ділянці вважає шкідливим й не хоче «нехтувати жодною нагодою, аби не звернути з притиском ще раз уваги на цю шкідливість». Подавав власну конструктивну програму розв’язання проблем обох народів на сх. теренах II Речіпосполитої: 1) цілковите мовне урівноправнення в урядуванні; 2) впровадження послідовної двомовності в усіх написах й оголошеннях, адресованих громадськості; 3) офіційне визнання синьо-жовтих барв як нац. барв «однієї зі слов’янських спільнот» краю й співучасть цих кольорів під час держ. урочистостей нарівні з держ. й нац. польс. кольорами; 4) відмова від будь-яких розмірковувань щодо культ. вищості польс. елементу над елементом укр.; 5) розумна ліквідація утраквізму у шкільництві й заміна його паралелізмом шкіл з викладовою польс. та укр. мовами; 6) впровадження воєводського й повітового самоврядування, опертого на рівноправні, паралельні й паритетні нац. курії. Наділення цих курій власними компетенцією й бюджетом. Впровадження нац. курій під час виборів до сейму; 7) покликання до життя на укр. етнічній території (бажано у Львові) вищого навч. закладу з укр. мовою викладання й укр. професорами. Програма цього вузу повинна обіймати усю сукупність українознавчих дисциплін; 8) щире пошанування нац. укр. доробку у госп. ділянці, заохочування укр. госп. організацій до співпраці з польс. колегами; 9) всебічна підтримка будьяких зусиль щодо депролетаризації укр. елементу, як у селі, так і в містах; 10) підтримувати й організовувати потяг українства до урбанізації; шануючи окремішність організацій укр. робітників, ремісників, купців та промисловців, заохочувати ці організації до госп. співпраці з польс. аналогами. У роки Другої світової війни співпрацював із крайовою делегатурою польс. еміграційного уряду. За це в жовтні 1944 був арештований службою безпеки «народної» Польщі й до червня
1945 утримувався під вартою в Люблінському замку. Від 1945 — зав. кафедри стародавньої історії Люблінського катол. ун-ту, з 1957 — доцент, 1957—59 — декан ф-ту гуманітарних наук, з 1961 — екстраординарний професор стародавньої історії Люблінського катол. ун-ту. Автор монографій з історії давніх Греції та Риму: «Еллада на переломі» (1938; 2-ге вид. — 1939); «Римські силуети» (1958); «Рим на роздоріжжі: Монографічна студія про Катона Старшого» (1960); «Світ стародавніх істориків» (1968) та ін., а також перекладів польською іншомовних істор. праць. Автор неопублікованих мемуарів. П. у м. Люблін. Праці: Відгомін політичних подій з-перед 1923 р.: Лист гр. Станислава Лося до Редакції «Діла» у зв’язку зі статтею д-ра Костя Левицького п. н. «До насвітлення одної порушеної справи». «Діло», 1932, ч. 67, 27 березня; Міжнародне положення Польщі та галицькі українці. Львів, 1932; O konstruktywn- polityk= na Rusi Czerwonej. Warszawa, 1932; Sytuacja mi=dzynarodowa a Ukrain`cy haliccy. Warszawa, 1933; W sprawie uniwersytetu ukraiЅskiego. «Biuletyn Polsko-Ukrain`ski», 1933, nr. 3 (5); O ukrain`sk- szkol= rolnicz-. «Biuletyn Polsko-Ukrain`ski», 1933, nr. 11; Ukrain`cy na lamach «Biuletynu Polsko-UkraiЅskiego». Там само, 1933, nr. 24—26; Hellada na przelomie. Warszawa, 1938; Odpowied] na ankiet= «Biuletynu» (Nr. 9). «Biuletyn PolskoUkrain`ski», 1938, nr. 4 (243); Problem ukrain`ski w Ziemi CzerwieЅskiej. Warszawa, 1938 (у співавт.); Sprawa agrarna w Rzymie II i I wieku przed Chrystusem. Lublin, 1946; Warunki bytowania ludnos`ci polskiej na Ziemiach Odzyskanych. Warszawa, 1947; Sylwetki rzymskie. Warszawa, 1958; Rzym na rozdro]u: Studium monograficzne o Katonie Starszym. Warszawa, 1960; Р`wiat historykо`w staro]ytnych. Krak\w, 1968. Літ.: Войнаровський Т. Спогади. В кн.: Войнаровський Т., Сохоцький І. Історичні постаті Галичини ХIХ—ХХ ст. Нью-Йорк—Париж—Сідней—Торонто, 1961; Zwolski E. In memoriam: Jan Stanis»aw ;os` (1890—1974). «Kwartalnik historyczny», 1975, nr. 2; Кедрин І. Життя—події—люди: Спомини і коментарі. Нью-Йорк, 1976; Kedryn I. Biale kruki. «Kultura», 1977, nr. 10; B-czkowski W. Karta z historii stosunkо`w polsko-ukrain`skich: Biuletyn Polsko-Ukrain`ski. «Niepodleglos`c`»: Rocznik, Nowy York — Londyn, 1986, t. 19; 1988, t. 21; 1991, t. 24; Стемпень С. Поляки й українці в II Речі Посполитій: спроба діалогу. В кн.: Польсько-українські студії, т. 1. К., 1993; Giedroyc J. Autobiografia na cztery r=ce. Warszawa, 1994 (1995; 1996; 1999); Slownik historykо`w polskich. Warszawa, 1994; Зашкільняк Л. О. Українсько-польське поро-
зуміння 1935 р.: За матеріалами архіву Я.С. Лося. «Проблеми слов’янознавства» (Львів), 1996, вип. 48; Його ж. Генеза і наслідки українсько-польської нормалізації 1935 р. В кн.: Polska i Ukraina: Sojusz 1920 roku i jego nast=pstwa. Torun`, 1997; Швагуляк М. До історії українсько-польських переговорів у 1921 р.: Місія Тита Войнаровського. «ЗНТШ», т. 233. Історично-філологічна секція. Львів, 1997; Зашкільняк Л.О. До історії українськопольських наукових взаємин у Львові міжвоєнного періоду. В кн.: Львів: місто—суспільство—культура: Збірник наукових праць, т. 3. Львів, 1999; Maternicki J. Warszawskie s`rodowisko historyczne w okresie II Rzeczypospolitej. Rzeszо`w, 1999; Trojanowska M. Materialy do tzw. kwestii ukrain`skiej w Drugiej Rzeczypospolitej w spus`ciz`nie Jana Stanislawa ;osia. В кн.: Biuletyn ukrainoznawczy, nr. 5. Przemys`l, 1999; Bruski J.J. Petlurowcy: Centrum Pan`stwowe Ukrain`skiej Republiki Ludowej na wychodz`stwie (1919—1924). Krako`w, 2002; St“pien` S. Pro`by polsko-ukraiЅskiego porozumienia s`rodowisk opiniotwo`rczych w Drugiej Rzeczypospolitej. В кн.: Polska—Ukraina. Ludzie pojednania: UkraiЅcy na Pomorzu w XX wieku: Materialy z sesji naukowych pod red. T.Stegnera. Gdan`sk, 2002; Pisulin`ski J. Nie tylko Petlura: Kwestia ukrain`ska w polskiej polityce zagranicznej w latach 1918—1923. Wroclaw, 2004; Юрчук О. Українсько-польські взаємини міжвоєнного періоду в оцінці Яна Станіслава Лося. «Український історичний збірник», 2005, вип. 8; Gach P. ;os` Stanis»aw Jan. В кн.: Encyklopedia katolicka, t. 11. Lublin, 2006; Galka B. Konserwatys`ci w Polsce lat 1935—1939. Torun`, 2006. О.С. Рубльов.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Лось Ян-Станіслав» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
