ЛОЗІНСЬКИЙ (;ozin`ski) Владислав (псевдоніми — Wojtek ze Smolnicy, Hizop Ziо`lka та ін.; 29.03.1843—20.05.1913) — польс. історик звичаїв і побуту, письменник, журналіст, колекціонер мистецьких пам’яток. Депутат Галицького крайового сейму та австрійс. парламенту 1883—89, член верхньої палати австрійс. парламенту (з 1902). Н. в с. Опари (нині село Дрогобицького р-ну Львів. обл.). Навчаючись у
г-зії в м. Самбір, посилав дописи до віденських і львів. газет. 1862 закінчив г-зію й вступив до Львів. ун-ту. 1868 закінчив ун-т. До 1870 редагував (почав це робити ще в студентські роки) львів. ліберально-демократ. газ. «Dziennik Literacki». Від 1871 працював у ін-ті Оссолінеум. 1873—89 редагував офіціозний час. «Gazeta Lwowska». Літературно-наук. додаток цього часопису перетворив на самостійний престижний місячник «Przewodnik Naukowy і Literacki». Популяризував у пресі питання охорони мистецьких пам’яток Львова і зелених насаджень у місті, писав огляди театрального життя. Співзасновник (1886) і заст. голови (1891—97) Істор. т-ва у Львові. Від 1891 — член Академії знань у Кракові. Почесний д-р Львів. ун-ту (нині Львівський національний університет; 1900), почесний громадянин Львова (1907), чл.-кор. Центр. археол. комісії у Відні та Худож. ради при мін-ві віросповідань і освіти Австрії. Як науковець сформувався під впливом К.Шайнохи, Ю.Шуйського, К.Ліске (останній був його кузеном). Першою його фаховою публікацією було введення до наук. обігу двох документів молдов. господарів з історії торгівлі Львова. На підставі матеріалів із львів. архівів створив монографії «Львівське золотарство в давні часи (1384—1640)» (1889), «Львівський патриціат і міщанство в ХVI—ХVII ст.» (1890, 1892). У цих книгах колоритно описав щоденний побут львів. міщан, нерідко надмір ідеалізоване. Присвятив нарис запискам крамаря-українця П.Кунащака. В цілому національно-культ. життя львів. українців висвітлював схематично, не раз, однак, підкреслював велике значення для міста і регіону того, що у Львові «був єпископ, були Ставропігія, друкарня і школа». Від вивчення побуту міськ. верхівки перейшов до джерельних студій арх-ри та скульптури («Львівське мистецтво у XVI і XVII ст.», 1898). У праці «Правом і безправ’ям: Звичаї на Червоній Русі за панування Зиґмунта III» (1-ше вид. — 1903) зобразив шляхетську анархію в Галичині, суд. тяганину, напади («наїзди») шляхти-
чів на маєтки сусідів. Переконливості його тексту надавали численні цитати із суд. актів. У книзі «Польське життя в давніх віках» (1-ше вид. — 1907) дав опис укріплених дворів, палаців, меблів, зброї, килимів, ювелірних виробів. До шляхетської верстви ставився критично, наголошував, що зовн. блиск магнатських дворів часто поєднувався з примітивністю матеріальної та духовної к-ри. Його істор. працям властива художність викладу, для її досягнення він інколи не зупинявся перед неточностями в цитуванні. Не завжди коректно тлумачив джерела, крім того, спираючись на архіви, як правило, ігнорував доробок попередників. Написав чимало літ. творів на істор. теми, у них нерідко порушував питання польсько-укр. взаємин («Перші галичани», «Чорні години», «Азарти» та ін.). Популярність здобули оповідання «Бусовиська Богородиця» (1892), пригодницько-фантастичні повісті «Скарб ватажка» (1875), «Око пророка» (1899), згодом перекладені укр. мовою. Зібрав велику колекцію мистецьких та ремісничих виробів. Частину її заповів місту, іншу, як і його будинок, викупив львів. магістрат. Невдовзі у будинку Л. і значною мірою на базі збірок Л. було створено Львівську галерею мистецтв. П. у м. Львів. Тв.: Przekupien` lwowski w XVII w. «Kwartalnik Historyczny», 1886, № 2; Z»otnictwo lwowskie w dawych wiekach 1384—1640 (Lwow, 1889, wyd. 2 — 1912); Patrycjat i mieszczan`stwo lwowskie w XVI—XVII w. Lw\w (1890, wyd. 2 — 1892); Sztuka lwowska w XVI— XVII wieku (Lwow, 1898, wyd. 2 — 1901); Prawem i lewem. Obyczaje na Czerwonej Rusi za panowania [ygmunta III (t. 1—2. 1903, останнє видання: Warszawa, 1960); [ycie polskie w dawnych wiekach (Lwow, 1907, останнє видання: Warszawa, 2006). Укр. переклади: Бусовицька Мадонна. Унгварь, 1944; Око пророка, або Ганусь Бистрий та його пригоди. К., 1961; Проклятий камінь. Повість з козацьких часів. Львів, 1992; Бусовиська Мадонна. Львів—Дрогобич, 1999. Літ.: Томашівський С. [рец. на]: W. ;ozin`ski. Prawem i lewem… «ЗНТШ», 1906, т. 70; Крип’якевич І. [рец. на]: W. ;ozin`ski. [ycie polskie w dawnych wiekach. «ЗНТШ», 1909, т. 91; Finkel L. Wladyslaw ;ozin`ski. «Kwartalnik Historyczny», 1913. t. 67; Charewiczowa є.
Historiografia i miloСnictwo Lwowa. Lwо`w, 1938 (репринт — Warszawa, 1990); Дашкевич Я.Р. Армянские колонии на Украине в источниках и литературе ХV—ХIХ веков: Историографический очерк. Ереван, 1962; Knot A. ;ozin`ski W. В кн.: Polski Slownik Biograficzny, 1973, t. 18; Majkowska R. Odkrywca i piewca przeszlos`ci Lwowa. В кн.: Lw\w: miasto, spoleczen`stwo, kultura, t. 1. Krakо`w, 1996. Я.Д. Ісаєвич.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛОЗІНСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
