ЛІНДЕ (Linde) Самуїл (Самуєль, Samuel) Готліб (Богумил, Феофіл, Bogumi») Іванович (крипт. — X.Y. von Z.; 11.04.1771—20(08). 08.1847) — польський філолог, історик, славіст, освіт. діяч. Н. в м. Торунь (на той час прусське місто, нині у складі Польщі). Закінчив школу за місцем проживання в передмісті Нове Място і 1783 вступив відразу в 3-й клас
місц. протестантської г-зії (Gimnazjum Akademickie). У травні 1789 поступив до Лейпцизького ун-ту, вивчав богослов’я, класичні і східні мови, філософію. У лютому 1792 захистив габілітаційну працю: «De solatiis advеrsus mortis hоrrоrеs in Platone et novo Testamento obviis» (у ній відстоював переваги християн. вчення над філос. теоріями Стародавнього часу) й здобув титул «magister diplomaticus» (присуджувався без складання необхідних для звичного титулу магістра іспитів). Потому працював лектором польс. мови в Лейпцизькому унті й перекладачем Лейпцизького комерційного суду. Восени 1793 зав’язав контакти з польс. емігрантами в Саксонії — прихильниками Конституції Речі Посполитої Третього травня 1791 (серед них Г.Коллонтай, І.Потоцький, С.Потоцький, Ю.Вейсенгоф). Під час повстання Т.Косцюшка 1794 переїхав через Краків до Варшави, був близький до польс. якобінців. Водночас почав збирати матеріали до словника польс. мови. Після поразки повстання за рекомендацією І.Потоцького працював бібліотекарем приватного зібрання Й.-М.Оссолінського у Відні (1795—1803). За підтримки кн. А.Чарторийського і Т.Чацького був обраний (1800) членом Т-ва друзів науки у Варшаві (Towarzystwo przyjaciо`l nauk). Від 1804 — директор Варшавського ліцею. 1807 опублікував 1-й том словника польс. мови. Цього ж року увійшов до складу вищого органу кер-ва освітою у Варшавському князівстві — Освіт. палати (у грудні 1811 реорганізована на Ген. дирекцію освіти). Від 1810 (і до 1823) головував у Т-ві для видання шкільних підручників, з 1813 (і до 1819) був керівником Варшавського євангелічно-аугсбурзького колегіуму. 1814 завершив 6-томний словник польс. мови. Видання містило тогочасний новітній та істор. мовний матеріал, багато порівнянь з ін. слов’ян. мовами, бібліографічні відомості про використані в ньому джерела. (Праця й досі посідає провідне місце в польській лексикографії, дослідники мов слов’ян. народів вважають її важливим джерелом для своїх розвідок. Вона стала «інструментом» вивчення й
історії укр. земель Речі Посполитої; була настільною книгою багатьох корифеїв укр. історичної науки.) 1815—37 очолював відділ євангелічно-аугсбурзького сповідання урядової Комісії сповідань і нар. освіти. 1816 оприлюднив працю, присвячену аналізові всіх відомих на той час видань Статутів Великого князівства Литовського. 1816—18 викладав у новоствореному Варшавському університеті, балотувався (1818) на посаду його ректора, але не був обраний професорською колегією. Натомість був призначений ген. директором Публічної б-ки, створеної на базі колишньої університетської б-ки. 1818 і 1820 обирався депутатом польс. сейму. 1826 отримав шляхетство (герб «Словник»). Після закриття царською владою Варшавського ліцею (1831) очолював (до виходу у відставку 1835) створену замість ліцею г-зію. У різні роки опублікував кілька критичних творів, переклав праці М.Греча з історії рос. літератури та Й.-М.Оссолінського про життєпис польс. хроніста 13 ст. краківського єпископа Вінцентія Кадлубека. 1845 почав видавати «Материалы для сравнительного русского словаря» (праця залишилася незавершеною; вийшов пробний зошит на літеру «К»). Його рукописну спадщину складають також 22 томи бібліографічних нотаток і «Slownik por\wnaczy dyalekt\w s»owian`skich». Розробив проект створення єдиної загальнослов’ян. літ. мови (на основі польс.), а також проект польсько-слов’ян. т-ва для наук. пошуків з метою зближення слов’ян. мов (ці проекти, однак, не знайшли підтримки в наук. колах). Був почесним доктором (членом) Віленського (1809), Краківського (1815) і Кенігсберзького ун-тів, членом Королів. чеського наук. т-ва в Празі (1808), Прусської академії наук у Берліні (1812), Королів. наук. т-ва в Гетінгені (1809), почесним членом Франц. ін-ту (1812), членом Імператорської Рос. академії (1818) та членом-кореспондентом Петерб. АН (1839). 1842 у Варшаві було відзначено 50-річчя його творчої діяльно-
сті (на його честь виготовили золоту медаль з його портретом і переліком заслуг). Визнаний почесним громадянином м. Торунь. П. у м. Варшава, похований на місц. євангелічно-аугсбурзькому цвинтарі біля вул. Млинарської. Його ім’я тривалий час було символом слов’ян. відродження (О.Бодянський мріяв, зокрема, про час, «коли у нас з’являться свої Лінде»). Праці: Eine biographische Skizze. Wien 1823; Slownik j=zyka polskiego. Warszawa, 1807—14; 2-ге вид. Львів, 1854—60; 3-тє вид. (фотокопія з 2-го вид.) Warszawa, 1951; Prawidle etymologii przystosowane do j=zyka polskiego. Warszawa, 1807; О Statucie Litewskim ruskiem i=zykiem i drukiem wydanym. Warszawa, 1816; O j=zyku dawnych Prusako`w: rozbi\r dziela professora Vatera. Warszawa, 1822. Літ.: Bielowski A. Zyvot S.-B.Lindego. В кн.: Linde S.-B. Slownik j=zyka polskiego, v. 1. Lwow, 1854; Wо`jcicki K.W. Linde, Samuel. В кн.: Encyklopedyja Powszechna, t. 17, Warszawa, 1864; Францев В.А. Сравнительный славянский словарь С.Б.Линде: К истории славянской лексикографии. Варшава, 1905; Гельвих А. Линде Самуил-Богумил (Феофил) Иванович. В кн.: Русский биографический словарь, т. 10. СПб., 1914; Стрекалова З.Н. Заметки о рукописном «Сравнительном русско-польском словаре» С.Б.Линде. «Вопросы языкознания», 1970, № 6; Michalski J. Linde Samuel Bogumil. В кн.: Polski slownik biograficzny, t. 17. Krakо`w, 1972; B`lа]еjewicz О. Samuel Bogumil Linde, bibliotekarz i bibliograf. Wroclaw, 1975. І.Б. Усенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛІНДЕ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
