ЛІКОТЬ — міра довжини антропометричного походження, становила собою відстань по прямій від ліктьового згину до кінця витягнутого середнього пальця руки. Відома в багатьох народів світу, на укр. землях — з часів Київської Русі. Уперше в текстах, що збереглися до наших днів, згадується в «Руській правді» вел. кн. київ. Ярослава Мудрого. Лікоть не мав сталої величини. Його розмір коливався (у різних місцевостях Давньорус. д-ви) у межах 38—46,6 см. Після входження у 14 ст. укр. земель до складу Великого князівства Литовського та Корони Польської, а з 1569 — до Речі Посполитої на розмір давньорус. Л. стали впливати відповідні польські та литовські стандарти Л. Згідно з конституцією 1565 (див. Конституції сеймові), за держ. міру в Короні Польс. було визнано краківський Л., довжиною в 54,9 см. Литовський Л. дорівнював 60,4 см. Розмір українського Л. під їхнім впливом змінився і став дорівнювати у 18 ст. бл. 58,5 см. Літ.: Винник В.О. Назви одиниць виміру і ваги в українській мові. К., 1966; Каменцева Е.И., Устюгов Н.В. Русская метрология. М., 1975; Сидоренко О.Ф. Історична метрологія Лівобережної України XVIII ст. К., 1975; Шостьин Н.А. Очерки истории русской метрологии ХI—ХIХ вв. М., 1975. Н.О. Герасименко.
товариства при Ніжинському історико-філологічному інституті князя Безбородька (1894), займав посаду його секретаря. 1895 опублікував, а потім захистив у Київ. ун-ті магістерську дис. на тему: «Из истории раскола на Ветке и в Стародубье в XVII— XVIII веках», одержав за працю Карпівську премію від Т-ва історії і старожитностей російських при Моск. ун-ті. Від 1898 розпочав самостійні дослідження курганів (за походженням належали до доби бронзового віку) в Ніжин. та Остерському повітах, провів розкопки 16 з них (тих, що розташовувалися на пн. від Ніжина). Археол. знахідки представив на 12-й Археол. з’їзд (див. Археологічні з’їзди). Виступив ініціатором створення архів. комісії Чернігівської губернії при Ніжин. історико-філол. ін-ті кн. Безбородька (проект, однак, не був реалізований). П. у м. Ніжин. Праці: Краткий исторический очерк царствования Александра I. Чернигов, 1877; Описание рукописей, хранящихся в библиотеке Черниговской духовной семинарии. СПб., 1880; Подробное описание сочинений Юрьевского архимандрита Фотия, хранящихся в Черниговской семинарской библиотеке. М., 1880; К вопросу об имени Нежинского святителя. «Киевская старина», 1886, август; К вопросу о времени происхождения Стародубских раскольничьих слобод. Там само, 1889; Новые материалы для истории раскола на Ветке и в Стародубе XVII—XVIII вв. К., 1893; Церковно-государственное служение Русской земле преподобного Сергия и основанной им обители. В кн.: Известия историко-филологического института кн. Безбородько в Нежине, т. 12. Нежин, 1893. Літ.: Историко-филологический институт кн. Безбородко в Нежине. 1875—1900. Преподаватели и воспитанники. Нежин, 1900; Самойленко О.Г. Розвиток історичної науки в Ніжині в XIX — 1-й чверті XX ст. (історико-бібліографічний огляд). В кн.: Література та культура Полісся, вип. 6. Ніжин, 1995; Коваленко О.Б. Лілеєв Михайло Іванович. В кн.: Українські архівісти: Біобібліографічний довідник, вип. 1. К., 1999; Самойленко О.Г. Участь вчених Ніжинської вищої школи в археологічних дослідженнях Лівобережної України у 2-й пол. XIX — 1-й третині XX ст. В кн.: Література та культура Полісся, 2005, вип. 30. А.В. Блануца.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛІКОТЬ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
