ЛИШНІ — два козацько-старшинські, згодом — дворянські роди, імовірно, різного походження. Один з них веде початок від Діонісія Івановича (р. н. невід. — п. бл. 1722), військового товариша Гадяцького полку (1720). Його нащадки посідали уряди сотенної старшини Зіньківської сотні. Цей рід внесений до 2-ї та 3-ї частин Родовідної книги Полтав. губ. Другий рід — більш відомий (спочатку його представники називалися Лишнями, згодом частина з них іменували себе Лишнями-Дудицькими, у 2-й пол. 19 ст. прізвище трансформувало-
ся в Ли`шини) — походить від Йосипа Федоровича (2-га пол. 17 ст.). Його онук — Тимофій Васильович — був мглинським городовим отаманом (1727—28), правнук — Андрій Тимофійович (1713 — до 1775) — займав посади нач. Архіву Генеральної військової канцелярії (1740—42), бунчукового товариша (1748). До цієї гілки належав Петро Федорович (р. н. невід. — п. 1766), він посідав уряди стародубського полкового осавула (1757—63) та полкового судді (1764—66). Стародубським полковим осавулом 1780—95 був Михайло Федорович (р. н. невід. — п. після 1795). Ін. представники роду обіймали посади значкових товаришів, військових і бунчукових товаришів. Серед них також військ. діячі Російської імперії: Петро Степанович (н. 1792 — п. після 1849), генерал-майор (1837), учасник російсько-турецької війни 1806— 1812, Війни 1812 та російськоперсидської війни 1826—1828; Микола Федорович (н. 1791 — п. після 1835) — генерал-майор, командир Санкт-Петерб. артилер. гарнізону (1830-ті рр.); Андрій Федорович (1801—74) — генераллейтенант (1866), дир. Буд. уч-ща в Санкт-Петербурзі (1849—74), автор спогадів про М.Лермонтова; Григорій Миколайович (1817— 98) — генерал від артилерії; Костянтин Андрійович (1832 — р. с. невід.) — генерал-лейтенант (1882), люблінський губернатор (1875—80); Олександр Андрійович (1834—1909) — генерал-майор, автор видання «Акты, относящиеся к истории Войска Донского» (Новочеркаськ, 1891—1894, в 3-х т.); Іван Андрійович (1835—1892) — генерал-майор у відставці (1888), учасник Севастопольської оборони 1854—1855, винахідник військово-похідної кухні, відомий самарський земський діяч;
Микола Петрович (1839 — р. с. невід.) — генерал-лейтенант (1869), прикомандирований при Військ. мін-ві (1899); Микола Григорович (1856—1923) — капітан 1-го рангу (1902), командир броненосця «Генерал-адмірал Апраксін», учасник Цусимської мор. битви 1905 та Білого руху на Півдні Росії; Володимир Григорович (1857 — після 1918) — генерал-майор (1912), інспектор класів Єлизаветградського кавалерійс. уч-ща (1906—17). З роду Л. походять також: Костянтин Миколайович (1851— 1906) — дипломат, ген. консул в Адріанополі (кін. 1880-х — поч. 1890-х рр.; нині м. Едірне, Туреччина) та Бейруті (1890-ті рр.; нині столиця Лівану), міністр-резидент в Абіссінії (1902— 1906; нині Ефіопія), член Рос. археол. т-ва та нумізмат; Андрій Андрійович (1836—98) — інженер шляхів сполучення, дійсний статський радник, письменник; Михайло Андрійович (бл. 1840 — р. с. невід.) — таємний радник, гол. інженер Новорос. комерційного порту (1899); Григорій Андрійович (1854—88) — композитор, піаніст, диригент, поет і муз. критик, автор багатьох популярних романів та опер, популяризатор мелодекламації; Віктор Дмитрович (1852—1906) — камергер, статський радник, гродненський віце-губернатор (1899—1905). Рід внесений до 6-ї частини Родовідної книги Черніг. губ., а герб — до 13-ї частини «Общего гербовника дворянских родов Всероссийской империи». Літ.: Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник, т. 3. К., 1912. В.В. Томазов.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛИШНІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
