ЛИСТОПАДОВА НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНА РЕВОЛЮЦІЯ В ГАЛИЧИНІ 1918
Поразка Австро-Угорщини в Першій світовій війні посилила боротьбу народів колиш. імперії Габсбургів за побудову своїх нац. держав. 18 жовтня 1918 у Львові члени Укр. парламентської репрезентації, представники укр. партій політичних, ієрархи Української греко-католицької церкви, делегати
студентської молоді сформували Укр. нац. раду (УНРада), затвердили її статут і прийняли рішення про створення на зх. укр. землях укр. д-ви. У відповідному документі значилося: «Стоячи на становищі самоозначення народів, Українська Національна Рада у Львові, як конституанта, постановляє: I. Ціла етнографічна українська область в Австро-Угорщині, зокрема Східна Галичина з граничною лінією р. Сан з влученням Лемківщини, північнозахідна Буковина з містами Чернівці, Сторожинець і Серет та українська полоса північно-східної Угорщини — творять одноцілу українську територію. II. Ця українська національна територія уконституйовується оцим як українська держава. Постановлюється поробити приготовні заходи, щоби рішення це перевести в життя». 19 жовтня президент УНРади Є.Петрушевич на зборах укр. нотаблів (мужів довір’я) проголосив заснування укр. д-ви. Захопити владу в Східній Галичині готувалися й поляки, тим більше, що стара держ. адміністрація перебувала в їхніх руках. Польс. нац. к-т у Парижі (Франція) заручився підтримкою США і д-в Антанти. 28 жовтня в Кракові Польська комісія ліквідаційна проголосила, що власті відродженої Польщі перебирають на себе всю владу в Галичині. Приїзд польс. комісії з цією метою до Львова планувався на 1 листопада, а збройний виступ поляків міста — у ніч з 2 на 3 листопада. Вирішальну роль у встановленні укр. влади на західноукр. землях відіграли старшини Центр. військ. к-ту (ЦВК) на чолі з сотником Легіону Українських січових стрільців Д.Вітовським. 31 жовтня на засіданні членів УНРади і ЦВК було прийнято рішення негайно взяти владу у Львові й у всьому краї. Того ж дня розіслано накази до окружних військ. команд, які ЦВК створював ще з 15 жовтня, з вимогою перебрати владу на місцях у ніч на 1 листопада. Також вислано наказ до Легіону УСС у Чернівцях з вимогою якнайшвидше приїхати до Львова. Увечері 31 жовтня остання нарада членів ЦВК визначила остаточний план пов-
стання у Львові. Укр. військо у м. Львів (воно складалося з українців — вояків і старшин австроугор. гарнізону Львова; всього 1400 стрільців і 60 старшин) мало встановити контроль над майже 200-тис. містом, в якому знахо-
161 ЛИСТОПАДОВА
дилися польс. та угор. підрозділи цісарського війська. Повстання почалося бл. 4 години 1 листопада 1918. До 7 години ранку українці, не втративши жодного стрільця, зайняли всі урядові будинки (Галицького крайового сейму, магістрату) і стратегічні пункти Львова (вокзал, пошту, летовище). Того ж дня відбулася формальна передача влади УНРаді: від імені Австро-Угорщини урядовий протокол підписав заст. цісарського намісника генерала К.Гуйна українець В.Децикевич, від УНРади — С.Голубович, К.Левицький, Л.Цегельський. У більшості населених пунктів Сх. Галичини влада, згідно із наказом ЦВК, перейшла до українців проти ночі на 1 листопада практично безкровно. Без збройної боротьби укр. влада була встановлена в
Бій з поляками за залізничний вокзал (двірець) у Львові. Листопад 1918. Акварель роботи художника Л. Перфецького.
Епізод з боїв за Львів. Листопад 1918. Акварель роботи художника Л. Перфецького.
162 ЛИСТОПАДОВА
Ф. Еберт.
Р. Люксембург.
К. Лібкнехт.
Станіславі (нині м. Івано-Франківськ), Коломиї, Долині, Снятині, Раві-Руській, Золочеві, Городку (нині місто у Львів. обл.), Підгайцях, Жовкві, Кам’янці-Струмиловій (нині м. Кам’янка-Бузька). У Тернополі, Перемишлі (нині м. Пшемисль, Польща), Бориславі, Рудках, Бережанах, Стрию, Турці, Самборі укр. влада встановилася завдяки збройним виступам селян, а в Дрогобичі — сел. і робітн. виступові. 1 листопада за участю польс. військ. орг-цій та польс. вояків австро-угор. армії у Львові розпочалося польс. збройне повстання. У ніч з 2 на 3 листопада польс. боївки захопили гол. залізничний двірець, залізничні склади. Невдовзі у місті утворилася формальна бойова лінія: поляки зайняли зх. частину міста з гол. залізничним вокзалом, українці утримували середню і сх. частини з Високим Замком і вокзалом Львів—Підзамче. 5 листопада через хворобу полк. Д.Вітовського укр. війська у Львові очолив отаман Г.Коссак, а 9 листопада його змінив полк. Г.Стефанів. Бої за Львів, якими фактично розпочалася українсько-польська війна 1918—1919, точилися до 21 листопада. Тим часом 9 листопада УНРада утворила уряд, що отримав назву Тимчасовий держ. секретаріат. Його очолив колиш. депутат австрійс. парламенту і Галицького крайового сейму адвокат К.Левицький. До уряду увійшло 14 держ. секретарів: голова президії й водночас держ. секретар фінансових справ — К.Левицький; держ. секретар внутр. справ — Л.Цегельський; закордонних справ — В.Панейко; судівництва — С.Голубович; віросповідних справ — О.Барвінський; військ. справ — Д.Вітовський; земельних справ — С.Баран; справ торговельних і промислів — Я.Литвинович; публічних робіт — І.Макух; праці й сусп. опіки — А.Чернецький; сусп. здоров’я — І.Куровець; шляхів сполучень — І.Мирон; пошти й телеграфу — О.Пісецький; президент Харчового уряду — С.Федак (див. Державний секретаріат Західноукраїнської Народної Республіки). Того ж дня УНРада затвердила нову назву д-ви — «Західно-Українська Народня Рес-
публіка» (див. Західноукраїнська Народна Республіка). 10 листопада Українська національна рада ЗУНР (колишня УНРада) ухвалила рішення: «Українська Національна Рада, як найвисша влада українських земель бувшої австро-угорської монархії, в змаганню до здійснення національного ідеалу всего українського народу, доручає Генеральному Секретаріятови поробити потрібні заходи для з’єдинення всіх українських земель в одну державу». 13 листопада УНРада ЗУНР прийняла «Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель бувшої Австро-Угорської монархії». Того ж дня Держ. секретаріат військ. справ ЗУНР видав наказ про мобілізацію чоловіків 1883— 1900 рр. народження і створення на території краю 3-х військ. областей і 12-ти військ. округ з військ. командами на чолі, чим започаткував формування регулярної Української Галицької армії. 16 листопада УНРада ЗУНР ухвалила «Закон з 16 падолиста 1918 про тимчасову адміністрацію областий Західно-Української Народньої Республіки», а 21 листопада — «Закон з 21 падолиста 1918 про тимчасову організацію судів і власти судейської». У листопаді 1918 було сформовано Команду держ. жандармерії ЗУНР з осідком у Львові, яку очолив майор Л.Індишевський (див. Жандармерія Західноукраїнської Народної Республіки). Співвідношення укр. і польс. військових сил у Львові було не на користь українців, тому що до міста постійно прибували польс. війська. Ухвалюючи рішення зайняти Львів, УНРада розраховувала, що укр. військовики зуміють утримати місто до підходу допомоги з краю і з Української Держави. Але допомога надходила не так швидко і не в таких обсягах, як на те сподівалися. Полк УСС, який прибув до Львова з Буковини 3—4 листопада, не змінив співвідношення сил. Допомога з Києва, у кількості 3 тис. січових стрільців, які стояли тоді в Білій Церкві, взагалі не надійшла, оскільки Український національний союз вирішив використати стрільців у повстанні проти гетьмана П.Скоропадського, яке розпочалося 14—15 листопада (див.
Протигетьманське повстання 1918). У ніч з 21 на 22 листопада укр. військо відступило з міста в сх. і пн. напрямках, започаткувавши піврічну облогу міста. Разом з ним вийшли зі Львова частина членів УНРади ЗУНР і майже всі члени Держ. секретаріату ЗУНР. Місцем тимчасового перебування уряду було обрано Тернопіль. 22 листопада польс. війська повністю зайняли Львів, ще раніше, 11 листопада, захопили Перемишль. У боях за Львів українці втратили загиблими 250 вояків, бл. 500 дістали поранення. Поляки втратили загиблими 277, 910 осіб було поранено. Від січня 1919 місцем перебування уряду ЗУНР став Станіслав. 22 січня 1919 було проголошено злуку ЗУНР з Українською Народною Республікою в єдиній Соборній Укр. Д-ві (див. Акт злуки). У 1920—30-х рр. загиблі в листопаді 1918 під час боїв у Львові укр. вояки були поховані на меморіалі УСС—УГА на Янівському кладовищі, а польс. вояки — на «Цвинтарі Орлят» на Личаківському цвинтарі у Львові. Літ.: Кузьма О. Листопадові дні 1918 р. Львів, 1931; Волинець С. Передвісники і творці листопадового зриву. Західньо-українські громадські і політичні діячі. Вінніпег, 1965; Левицький К. Великий зрив (до історії української державності від березня до листопада 1918 р. на підставі споминів та документів). Нью-Йорк, 1968; Лозинський М. Галичина в рр. 1918—1920. Нью-Йорк, 1970; Гуцуляк М. Перший Листопад 1918 року на Західних Землях України. НьюЙорк—Ванкувер, 1973; Литвин М.Р., Науменко К.Є. Історія ЗУНР. Львів, 1995; Макарчук С. Українська Республіка галичан: Нариси про ЗУНР. Львів, 1997; Литвин М.Р. Українськопольська війна 1918—1919 рр. Львів, 1998; Рубльов О.С., Реєнт О.П. Українські визвольні змагання 1917— 1921 рр. В кн.: Україна крізь віки, т. 10. К., 1999; Західно-Українська Народна Республіка 1918—1923: Документи і матеріали, т. 5. Івано-Франківськ, 2001. Ю.А. Черченко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛИСТОПАДОВА НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНА РЕВОЛЮЦІЯ В ГАЛИЧИНІ 1918» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
