ЛИЗАНІВСЬКИЙ Іван Миколайович (1892—1937) — громад. і політ. діяч, видавець, літературознавець. Н. в с. Заріччя поблизу м. Золочів (нині ця територія у складі міста). Закінчив Золочівську г-зію та історико-філол. ф-т Львів. ун-ту (1914), учень М.Грушевського. 1910—12 — осо-
бистий секретар І.Франка. Від 1914 жив у Наддніпрянській Україні. Влітку—восени 1917 очолював Галицько-Буковинський к-т, був одним з організаторів Галицько-Буковинського куреня січових стрільців у листопаді 1917. Член Української партії соціалістів-революціонерів (УПСР), з січня 1919 — член ЦК партії, після розколу УПСР (у травні 1918) був у складі її центральної фракції. Від березня 1919 входив до складу К-ту охорони республіки, що діяв у м. Кам’янець-Подільський. У квітні—серпні 1919 очолював управління преси й інформації та виконував обов’язки державного секретаря в уряді Української Народної Республіки Б.Мартоса. Після поразки національновизвольних змагань залишився в УСРР. У 1920-х рр. завідував вид-вом «Рух» (Харків). У травні 1921 заарештований (разом з В.Голубовичем, П.Петренком, Ю.Ярославенком та ін.) і засуджений у т. зв. справі членів ЦК УПСР (Української партії соціалістів-революціонерів, членів ЦК справа 1921), невдовзі амністований. Працював у вид-ві «Книгоспілка». 1924—29 разом із С.Пилипенком був редактором першого багатотомного зібрання творів І.Франка (т. 1—30). Автор літературознавчих студій про І.Франка, О.Кобилянську, В.Стефаника та ін. 2 лютого 1931 заарештований удруге в «Українського національного центру» справі 1930—1932. Наприкінці 1931 у Харкові відбувся черговий суд. процес у цій справі. Л. засудили до 6 років таборів. 9 вересня 1937 Особливою трійкою при Управлінні НКВС по Іванівській області засуджений до розстрілу. Страчений. Тв.: Два роки з Іваном Франком. «Всесвіт», 1926, № 10; Франко в роках 1911—12: Уривки із споминів. «Україна», 1926, кн. 6 (20); Стефаник про себе. «Плужанин», 1927, № 3. Літ.: Українська літературна енциклопедія, т. 3. К., 1995; Українська журналістика в іменах, вип. 3. Львів, 1996; Рубльов О. Західноукраїнська інтелігенція у загальнонаціональних політичних і культурних процесах (1914—1939). К., 2004. Т.С. Осташко.
Лист І. Лизанівського до І.Франка від 12 квітня 1914 (за ст. ст.).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛИЗАНІВСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
