ЛЄШКОВ Василь Миколайович (14(02).08.1810—02.02(21.01).1881) — правознавець, історик, публіцист, громад. діяч. Д-р права (1841), професор (1842). Н. в с. Медведів Стародубського пов. Черніг. губ. в сім’ї церк. служителя. Від 1820 навч. в Черніг. духовному уч-щі, з 1825 — у Черніг. духовній семінарії. 1829 закінчив семінарію і поступив до Гол. пед. ін-ту в Санкт-Петербурзі. 1835 закінчив ін-т зі срібною медаллю і невдовзі виїхав за
кордон для поглиблення знань. Два роки навч. в Берлінському університеті, слухав там, зокрема, лекції Ф.-К. фон Савиньї з рим. права, Ф.-Л.-Г.Раумера і Л.Ранке — з всесвітньої історії, А.-В.Геффтера — з кримінального права, Е.Ганса — з міжнар. права. Потім поповнював знання в ун-тах Лейпцига (Німеччина), Праги (нині столиця Чехії) та Відня. У січні 1839 призначений ад’юнктом юрид. ф-ту Московського університету по кафедрі нар. права (з травня — секретар ф-ту). Водночас від 1840 (і до 1842) був секретарем Моск. цензурного к-ту. 1841 захистив дис. на ступінь д-ра народного (міжнародного) права «Про морський торговий нейтралітет» (невдовзі була опубл. під дещо зміненою назвою). З цього ж року брав участь у редагуванні зб. «Юридические записки» (4 томи — 1841—60 — видав П.Рєдкін). Від січня 1842 став екстраординарним професором юрид. ф-ту Моск. ун-ту, у квітні 1843 посів на тому ж ф-ті кафедру законів благоустрою і благочиння, читав там лекції спочатку як ординарний, а згодом (і до кінця свого життя) — як заслужений професор. 1847—50 знову служив у Моск. цензурному к-ті, зокрема під його цензурою був ж. «Москвитянин». Тричі (1863—66, 1867—72, 1877—80) обирався деканом юрид. ф-ту. 1858 оприлюднив монографію «Руський народ і держава: Історія руського суспільного права до XVIII століття». У ній детально висвітлив часи «Руської правди» і допетровський період рос. історії. Як традиційні риси рус. народу, що наскрізно проходять через усю його історію, розглядав общину, самоуправління і самодіяльність. Трактував общинність як здатність утворювати общини і жити общинним устроєм (вирішувати як загальні, так і деякі «приватні» справи членів общини всією общиною). Підкреслював подібність і навіть тотожність рус. общини з нім. маркою. Реформи рос. царя Петра І оцінював як такі, що через держ. регламентацію придушили попередній вільний розвиток сусп. та екон. життя населення. Став засновником і першим (1865—80) головою Моск. юрид.
т-ва. Був редактором (1866—67) «Юридической газеты», 1871—79 редагував «Юридический вестник» (офіц. видання Моск. юрид. т-ва). Ініціював скликання першого з’їзду рос. юристів у Москві 1875 та головував на ньому. Був обраний членом «Товариства шанувальників російської словесності», а також асоційованим членом (membre associe`) Королів. тва пн. антикваріїв, дійсним членом Моск. т-ва історії та старожитностей російських і Київ. юрид. т-ва. Протягом багатьох років обирався гласним до Моск. губернських земських зборів. Опублікував понад 60 наук. праць, гол. чин. з міжнар. права, адм. («поліцейського», а за термінологією Л. «суспільного») права та історії д-ви і права. Одним з перших у юрид. науці Російської імперії звернувся до вживання у своїх дослідженнях категорій «справедливість» і «моральність». Кілька робіт присвятив історії поліції Моск. царства. Вивчав історію дипломатії, економіки, освіти. Відносно повний перелік праць Л. міститься в статті Б.Гласко у вид. «Русский биографический словарь». Закінчив службу в чині дійсного статського радника (мав цей чин з 1873), був удостоєний кількох орденів і спадкового дворянства. П. у м. Москва. Праці: Исторические исследования начал нейтралитета относительно морской торговли. М., 1841; Вопрос о литературной собственности с точки зрения народного права. В кн.: Юридические записки, т. 1. М., 1841; Взгляд на состояние права иностранцев, по началам Европейского народного права вообще, и в особенности по законам отечественным. Там само, т. 2. М., 1842; О праве осмотра. «Москвитянин», 1843, № 3; О законах благоустройства и благочиния, или что такое полиция. Б/м, 1843: О древней русской дипломатии. М., 1847; О древней московской городской полиции. «Москвитянин», 1851, № 6; Исторический очерк древнего русского законодательства о промышленности. Там само, 1852, № 17; О книге: Протокул Стародубского магистрата до записывания справ на рок 1690. Там само, 1853, № 1; О Русской Правде в отношении к благоустройству. Там само, 1853, кн. 20; Древние русские законы о сохранении народного богатства. «Временник Императорского Московского общества истории и древностей российских», 1854, кн. 18; Общинный быт древней России.
137 ЛЄШКОВ
В.М. Лєшков.
138 ЛЖЕДМИТРІЙ
Срібна медаль із зображенням Лжедмитрія І. 1605—1606. Лицевий і зворотний боки.
СПб., 1856; Русский народ и государство. История русского общественного права до XVIII века. М., 1858; Русские основы права. М., 1863; Опыт теории земства и его земских учреждений. «День», 1865, № 42—44; Заметка по вопросу о полицейском праве. «Московские университетские известия», 1868, кн. 2; Человек в области права. М., 1868; О праве самостоятельности, как основе для самоуправления. «Юридический вестник», 1872, № 1; Об основном источнике и общем строе права. Там само, 1873, № 1; Вопрос о субъекте и объекте юридического права. Там само, 1873, № 2; Наша средняя история общественного права с Петра Великого, ее характер и разделение. Там само, 1874, № 3—4; Народное просвещение по указам Петра Великого. Там само, 1877, № 5—6. Літ.: Словарь профессоров Московского университета, ч. 1. М., 1855; Гольцев В.А. Памяти В.Н. Лешкова. «Русская старина», 1886, кн. 8; Гласко Б. Лешков Василий Николаевич. В кн.: Русский биографический словарь, т. 10: Лабзина-Ляшенко. СПб., 1914; Емельянова И.А. «Общественное право» В.Н. Лешкова. «Правоведение», 1986, № 6; Бельский К.С. Выдающийся русский ученый-полицеист В.Н. Лешков. «Государство и право», 1996, № 11; Мушкет И.И., Матвеева Е.Б. Обоснование теории общественного права в книге В.Н. Лешкова «Русский народ и государство: История русского общественного права до XVIII века». «История государства и права», 2000, № 3; Усенко І.Б. Лєшков Василь Миколайович. В кн.: Антологія української юридичної думки, т. 2: Історія держави і права України: Руська правда. К., 2002. І.Б. Усенко.
Лжедмитрій І. Гравюра Луки Кіліана. Ауґсбурґ. 1606.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛЄШКОВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
