ЛЕСІ УКРАЇНКИ ЛІТЕРАТУРНО-МЕМОРІАЛЬНІ МУЗЕЇ: Музей-садиба Лесі Українки в с. Колодяжне, Державний літературно-меморіальний музей Лесі Українки в Києві, Новоград-Волинський літературно-меморіальний музей Лесі Українки, Музей Лесі Українки в Ялті — культурно-освіт. заклади, в яких представлено меморіальні речі, документи, літ. й епістолярну спадщину, архів. та ін. матеріали, що розповідають про життя та діяльність Лесі Українки, про вшанування її пам’яті в Україні та за кордоном. Музей-садиба Лесі Українки в с. Колодяжне Ковельського р-ну Волин. обл. Створений у травні 1941, однак відкритий вже по війні (див. Друга світова війна) 1949, є філіалом Волинського краєзнавчого музею. Спочатку розміщувався в одній з кімнат родинного будинку Косачів — в «Білому (Лесиному) будинку», спорудженому 1890 (з 1882 й до цього часу родина жила в будинку, який називала «Великим», придбаному ще 1879), а з 1963 — у «Сірому будинку», зведеному 1896 (тут поетеса жила з перервами до 1907). 1958 на території садиби встановлене погруддя поетеси (скульп. В.Колоздра). 1971 на честь 100-річчя від дня народження поетеси був закладений лісопарк. 1980 експозицію (меморіальні речі Лесі Українки і її родини, прижиттєві видання творів поетеси та її матері — Олени Пчілки, матеріали з етнографії Волині) розміщено в новобудові на цій же садибі, а старі будинки стали меморіальними; Державний літературно-меморіальний музей Лесі Українки в Києві (розташов. у м. Київ по вул. Саксаганського, 97). Відкритий 11 квітня 1960. Розміщений у двоповерховому будинку, в якому родина Косачів 1899—1910 наймала помешкання (на 1-му поверсі). Леся Українка мешкала тут час від часу з вересня 1899 до 1909. На фасаді будинку 1971 встановлено меморіальну дошку поетесі. 25 лютого 1991 меморіальну квартиру Косачів відтворено (за спогадами молодшої сестри поетеси — Ісідори) в тому вигляді, який вона мала під час їхнього там проживання. Складається з передпокою, їдальні й 3 кімнат (Л.Українки, її матері, її
брата Миколи). В одній з кімнат є картина, намальована олією самою Лесею. На 2-му поверсі будинку розміщені 8 залів літ. експозиції; Новоград-Волинський літературно-меморіальний музей Лесі Українки (розташов. у м. Новоград-Волинський). Відкритий на базі музею-бібліотеки (діяла з 1963) 25 лютого 1971 в будинку, де поетеса народилася і мешкала до 1873 (у 19 ст. ця територія називалася м-ко Звягель). Є філіалом Житомирського краєзнавчого музею. У його складі — меморіальний будинок і добудова (зроблена 1903; передана музеєві 1988), де розміщена експозиція вшанування пам’яті поетеси. У 5-ти кімнатах меморіального будинку (серед них — і дитяча кімната маленької Лесі) експонуються особисті речі родини Косачів, документи, фотознімки, картини, меблі. У колишньому вигляді відтворено вітальню. На подвір’ї будинку встановлено скульптурне погруддя поетеси (автор В.Дяченко); Музей Лесі Українки в Ялті (розташов. у м. Ялта по вул. Катерининська, 8). Відкритий (у статусі музею) 10 вересня 1993 на базі створеної 1991 експозиції «Леся Українка і Крим». Є філіалом Ялтинського держ. об’єдна-
Пам’ятник Лесі Українці біля Музею Лесі Українки в м. Ялта. Фото початку 21 ст.
ного історико-літ. музею. Розміщується на 2-му поверсі будинку, в кімнатах, де протягом жовтня 1897 — лютого 1898 мешкала Леся Українка. Складається з вестибюлю і трьох зал. 1972 (ще до відкриття музею) перед будинком встановлений пам’ятник поетеси (скульп. Г.Кальченко). Літ.: Колобова Е.О. Тут жила Леся Українка (про музей великої письменниці в м. Києві). К., 1963; Бабишкін О.К. Тут жила і працювала Леся Українка. К., 1971; Джерела безсмертного слова: Лесині місця на Волині. Луцьк, 1971; Літературно-меморіальний музей Лесі Українки. НовоградВолинський. К., 1972; Меморіальна квартира Косачів. К., 1996; Музей Лесі Українки в Ялті. Web: http://lesiaukrainka.crimea.ua; Музеї України. Web: http://www.museum-ukraine.org.ua/index.php?go=Pages&in=view&id=12. П.І. Скрипник, Д.В. Грузін.
мі 1659 отримав підтвердження шляхетських прав і одержав від короля Яна II Казимира Ваза м-ко Вільшана. Під час воєн. кампанії 1660 виступив одним з ініціаторів розриву з Москвою і повернення Війська Запороз. під зверхність польс. короля Яна II Казимира Ваза (Чуднівський договір 1660). 1661—62 обіймав посаду генерального судді в уряді Ю.Хмельницького. 1662 разом з І.Виговським записався до Львівського братства. 1664 страчений поляками за підозрою в участі в підготовці протипольського повстання. Дж.: Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, т. 3— 5, 7, 10. СПб., 1848—78; Памятники, изданные временной комиссиею для разбора древних актов, т. 3. К., 1852; Памятники, изданные Временной комиссиею для разбора древних актов, т. 4. К., 1859. Літ.: Лазаревский А. Люди Старой Малороссии: Лесницкие. «Киевская старина», 1886, № 7; Грушевський М.С. Історія України-Руси, т. 9, ч. 1—2. К., 1996—97. В.М. Горобець.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛЕСІ УКРАЇНКИ ЛІТЕРАТУРНО-МЕМОРІАЛЬНІ МУЗЕЇ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
