ЛЕКЛЕРК (Le Clerc) Ніколя-Габріель (1726—1798) — франц. лікар, історик, граф. 1759 вперше прибув до Російської імперії, де був прийнятий на службу лікарем при Кадетському корпусі в Санкт-Петербурзі. Згодом став лейб-медиком гетьмана К.Розумовського. Виконував ці обов’язки до 1762. Водночас займався вивченням істор. минулого і сучасного життя, у т. ч. козацтва, відвідав Запорозьку Січ. 1765 був обраний почесним членом Пе-
терб. АН. Від 1769 — знову на рос. службі (працював у Москві). 1777 повернувся до Франції. Значну частину матеріалів, зібраних в Україні, використав у 3-томній «Histoire physique, morale, civile et politique de la Russie ancienne et moderne» (Paris, 1783; «Фізична, моральна, цивільна та політична історія давньої і сучасної Росії»); видання доповнене атласом, що містить карту Рос. імперії, 16 гравюр з видами міст й імператорських резиденцій, 9 планів міст і військ. битв, 4 археол. таблиці, 5 аркушів з ілюстраціями костюмів та 16 стат. таблиць. У вміщеному тут нарисі «Історія козаків з обох берегів Бористена» Л., зокрема, охарактеризував Хмельниччину (див. Національна революція 1648— 1676) як визвол. війну «козацького народу» проти польсько-шляхетського поневолення, подав описи політ. ладу, військ. організації, звичаїв і побуту запорожців (у питанні про походження козаків спирався, однак, на недостовірні відомості). Подані в праці негативні оцінки політики рос. імп. Петра І, спрямованої на ліквідацію автономії України, зруйнування Запороз. Січі, викликали роздратування імп. Катерини II, яка інспірувала публікацію «Примечаний на историю древнія и нынешнія России г. Леклерка» члена Петерб. АН І.Болтіна (т. 1—2, СПб., 1788) з критичними випадами проти франц. автора. Перу Л. належить також твір з історії епідемії в Україні 1760. Літ.: Наливайко Д. Очима Заходу. Рецепція України в Західній Європі XI—XVIII ст. К., 1998. М.М. Варварцев.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛЕКЛЕРК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
