ЛЕВКОПОЛЬ — назва 1784—87 м. Старий Крим. ЛЕВЧЕНКО Микола Захарович (1903—1934) — історик, етнограф, літературознавець. Н. в м. Київ. Закінчив 2-гу Київ. класичну г-зію (1920), істор. від-ня Київ. ін-ту нар. освіти (1923). Також навч. в Київ. археол. ін-ті (1921) та одночасно працював бібліотекарем у Всенар. б-ці України (нині Бібліотека національна України імені В.І. Вернадського). 1923—29 займав посади зав. друкарні ВУАН (ВУАН — нині Національна академія наук України) і наук. секретаря канцелярії Історично-філол. кафедри ВУАН (був секретарем у акад. А.Кримського; останній з часом усиновив його). Від 1924 — постійний позаштатний співробітник Кабінету арабо-іранської філології, з 1928 — дійсний член Етнографічної комісії ВУАН і Діалектологічної комісії ВУАН, наук. консультант Кабінету виучування Поділля у Вінниці. Заарештований 1929 у справі «Спілки визволення України» (див. «Спілки визволення України» справа 1929—1930). Під час слідства, аби врятувати від арешту свого названого батька — А.Кримського, визнав себе винним у надуманих звинуваченнях і був засуджений до 10 років позбавлення волі. Покарання відбував у Біломорбалттаборі в Карелії, там психічно захворів і 1934 був звільнений. Повернувшись до Києва, невдовзі покінчив життя самогубством. Реабілітований 1973. Праці: З поля фольклористики та етнографії: Статті та записи, вип. 1— 2. К., 1927—28; Казки й оповідання з Поділля: в записах 1850—1860 рр., вип. 1—2. К., 1928.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛЕВКОПОЛЬ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
