ЛЕВИЦЬКИЙ Орест Іванович (псевд. Маяченець; 13(25).12. 1848—09.05.1922) — історик, правознавець, архівіст, археограф, белетрист. Академік УАН (1918; від 1921 — ВУАН; нині Національна академія наук України). Н. в с. Маячка Кобеляцького пов. (нині село Новосанжарського р-ну Полтав. обл.) в сім’ї диякона (батько походив з козацько-старшинського роду Носів-Левицьких; прадідом Л. був Г.Левицький-Ніс). 1857—59 навчався в початковій приватній школі, 1859— 69 — у Полтав. духовному уч-щі й семінарії. Потому рік працював домашнім учителем у с. Веприк (нині село Гадяцького р-ну Полтав. обл.), 1870 поступив на юрид. ф-т Київ. ун-ту., невдовзі перевівся на історико-філол. ф-т. Його істор. погляди склалися під впливом ідей народництва (див. Народницький напрям в українській історіографії). Наук. діяльність розпочав ще в студентські роки під керівництвом В.Антоновича. 1874 закінчив ун т. Першим дослідженням стала дипломна праця «Очерк внутренней истории Малороссии во второй половине 17 века». Від 1874 (і до 1921) займав посаду відп. секретаря Тимчасової комісії з розбору давніх актів у Києві (див. Київська археографічна комісія), був її першим історіографом. Водночас працював (до 1906, за ін. джерелами — 1909) викладачем рос. мови і письменства в 4-й Київ. г-зії та викладачем географії в муз. уч-щі (1876—77), а також пом. зав. Центр. архіву в Києві (1879—87). 1896 нагороджений орденом св. Володимира. Був членом Київ. громади (див. Громади), дійсним членомспівробітником Південно-Західного відділу Російського географічного товариства (від 1876), дійсним членом (від 1878), членом ради (1885—1902) та заст. голови (1902—05) Історичного товариства Нестора-літописця, дійсним членом Київ. юрид. т-ва (відділ звичаєвого права; від 1881) і Наукового товариства імені Шевченка у Львові (від 1911), членом Українського наукового товариства в Києві (1907—14), почесним членом Полтавської губернської вченої архівної комісії (від 1906) та Полтав. церковно-історико-археол. к-ту (від 1906).
Після революційних подій 1917 очолював громадські і держ. комісії з питань укр. правничої термінології. Від 1918 був членом Комітету для охорони пам’яток історії та мист-ва. У листопаді 1918 включений до складу перших фундаторів (академіків) УАН. В академії посів кафедру звичаєвого права України. Був секретарем (з 1918) і головою (з 1920) Соціальноекон. відділу. Очолював Комісію ВУАН для виучування звичаєвого права України, а також Правничо-термінологічну комісію. Входив до кладу Комісії для виучування історії західнорус. і укр. права. Від грудня 1919 — в. о. Президента УАН—ВУАН. Від 1921 — голова правничого т-ва при ВУАН. У березні 1922 став Президентом ВУАН. Загалом написав більше 200 наук. праць з правознавства й історії України 16—19 ст. У центрі його наук. інтересів були: родинне право, звичаєве право, побут, сімейні відносини, правове становище укр. жінки в 16—17 ст., історія укр. церкви, селянства й судочинства. Значну увагу приділяв становищу селян і рядових козаків, їх визискові козац. старшиною, а також нац., екон. та реліг. гнобленню укр. народу в Правобережній Україні в 2-й пол. 17—18 ст. Працював у галузі археографії. Готував наук. видання літописів, істор. творів, актових матеріалів «Архива Юго-Западной России», писав до них вступні статті, текстологічні примітки та наук. коментарі (зокрема, 1909 видав збірку актів з сімейного права та сімейного побуту, додав до неї свій нарис про особливості сімейного побуту в Пд.-Зх. Росії 16—17 ст.). Власний архів, колекцію істор. документів і свою б-ку 1921 передав до ВУАН (нині зберігаються в Ін-ті рукопису Нац. б-ки України ім. В.Вернадського НАН України; особовий архів Л. загалом містить 162 одиниці зберігання). П. на станції Драбів (нині с-ще міськ. типу Черкас. обл.), похований у с. Митлашівка, по-
близу Драбова (нині село Драбівського р-ну Черкас. обл.). Праці: Очерк внутренней истории Малороссии во второй половине ХVII в. К., 1875; Опыт исследования о летописи Самовидца. В кн.: Летопись Самовидца по новооткрытым спискам. К., 1878; О семейных отношениях в Юго-Западной Руси в ХVI— ХVII веках. «Русская старина», 1880, № 11; Южно-русские архиереи ХVI— ХVII веков. «Киевская старина», 1882, № 1; Богдан Хмельницкий: Биографический очерк. В кн.: «Исторические деятели Юго-Западной России в биографиях и портретах», вып. 1. К., 1883; Внутреннее состояние ЗападноРусской церкви в Польско-Литовском государстве в конце ХVI ст. и уния. К., 1884; Кирилл Терлецкий, епископ Луцкий и Острожский: Историкобиографический очерк с его портретом. В кн.: Памятники русской старины в Западных губерниях. Вып. 8: Холмская Русь. Б/м, 1885; Ипатий Потий. Киевский униатский митрополит: Историко-биографический очерк с его портретом. Там само; Очерки старинного быта Волыни и Украины. К., 1891; Историческое описание Владимиро-Волынского Успенского храма, построенного в половине ХII в. князем Мстиславом Изяславовичем. К.—Владимиро-Волынский, 1892; Пятидесятилетие Киевской комиссии для разбора древних актов (1843—1893). Историческая записка о ее деятельности. К., 1893; Южно-русская женщина в ХVI— ХVIII вв.: В кн.: Иллюстрированный сборник Киевского литературно-артистического общества. К., 1900; Очерки народной жизни в Малороссии во второй половине ХVII в. К., 1902; О положении крестьян в ЮгоЗападном крае во 2-й четверти ХIХ в. «Киевская старина», 1906, № 7/8; Черты семейного быта в Юго-Западной Руси в ХVI—ХVII вв. К., 1909; По судах Гетьманщини. Нариси народного життя Гетьманщини 2-ї пол. 17 віку. Х., 1930. Бібліогр.: Сімзен-Сичевський О.М. Список праць академіка О.І.Левицького в хронологічному порядку. В кн.: «Записки соціально-економічного відділу УАН», т. 1. К., 1923; Мокляк В.О. Орест Левицький (1848—1922): Бібліографічний покажчик. Полтава, 1993. Літ.: Василенко М.П. Академік Орест Іванович Левицький. «Записки соціально-економічного відділу УАН», т. 1. К., 1923 (Окрема відбитка. — К., 1925); Грушевський М. Левицький Орест Іванович. «Україна», 1924, кн. 1—2; Москвич Л.Г., Сторчак А.І. Видатний історик, археограф, архівіст (До 120-річчя від дня народження О.І.Левицького). «УІЖ», 1968, № 12; Москвич Л.Г. Творчий шлях О.І.Левицького. «Історіографічні дослідження в Українській РСР», 1971, вип. 4; Сарбей В.Г., Москвич Л.Г. О.І.Левиць-
кий — президент Української академії наук («Білі плями» в історії Академії наук. 1918—1922 рр.). «УІЖ», 1989, № 5; Мокляк В. Зв’язки О.І.Левицького з Полтавською вченою архівною комісією. В кн.: Архівний збірник на посвяту 90-річчя Полтавської вченої архівної комісії. Полтава, 1993; Баран Є.М. Художня проза Ореста Левицького. «Київська старовина», 1997, № 5; Москвич Л.Г., Сарбей В.Г. Академік УАН Орест Іванович Левицький (1848—1922 рр.): Життєпис, бібліографія його праць і праць про нього. К., 1998; Терещенко К.П. Левицький Орест Іванович. Особові архівні фонди Інституту рукопису. К., 2002; Москвич Л.Г. Орест Левицький. «Історіографічні дослідження в Україні», вип. 12, К., 2003; Усенко І.Б. Левицький Орест Іванович. В кн.: Антологія української юридичної думки. Т. 3: Історія держави і права України: козацько-гетьманська доба. К., 2003. Н.О. Герасименко.
91 ЛЕВИЦЬКИЙ
Г.К. Левицький-Ніс. Портрет роботи художника Д. Левицького. 1779. Оригінал зберігається у Державній Третьяковській галереї (Москва, РФ).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Левицький Орест Іванович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
