ЛEВЕНЦІ — кілька козацькостаршинських (згодом — дворянських) родів різного походження. Найбільш відомі з них два. Один з них веде свій початок від Прокопа Л. (Левенка; р. н. невід. — п. 1691) — полтав. полковника (1674—75, 1677—78), полтав. городового отамана (1675— 77) та полтав. полкового обозного (1687); учасника російсько-турецької війни 1676—1681; одного із претендентів на гетьман. булаву (1687). Його син — Іван Прокопович (р. н. невід. — п. до 1736) — був полтавським полковим сотником (1687—90), полтав. полковим осавулом (1691—93), полтав. полковником (1701—09), одним із трьох правителів Генеральної військової канцелярії (1724—27). 1708 не підтримав гетьмана І.Мазепу, але й не допомагав росіянам, за що був позбавлений урядів та інтернований у Харкові. Його сини: Дмитро Іванович (Левенченко) став новосанжарівським сотником (1729—39); Іван Іванович старший (р. н. невід. — п. до 1735) — старосанжарівським сотником (1727—35); Іван Іванович молодший (р. н. невід. — п. 1747) — полтав. полковим осавулом (1726—37) та полтав. полковим обозним (1737—47). Ін. представники роду посідали уряди сотенної старшини й бунчукових товаришів охочекомонного та Полтав. полків. До цього роду належить Степан Федорович (1763 — р. с. невід.), полтав. губернський предводитель дворянства (1823—26). Другий рід походить від військового товариша Юхима Л. (1-ша пол. 18 ст.). До цього роду належали, зокрема: Василь Михайлович (бл. 1784 — 1852), генералмайор (1840), командувач резервними бригадами 1-ї та 2-ї драгунських д-зій, і його син Воло-
димир Васильович (бл. 1805 — р. с. невід.), таємний радник. Обидва ці роди внесені до 2-ї та 3-ї частин Родовідних книг Полтав. та Харків. губерній. Окрім цих двох родів, у літературі є згадки й про ін. однойменні роди. Літ.: Лазаревский А.М. Люди старой Малороссии. 13. Левенцы. «Киевская старина», 1886, № 7; Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник, т. 3. К., 1912. В.В. Томазов.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛEВЕНЦІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
