ЛЕВАНІДОВ Андрій Якович (р. н. невід. — п. 26.02.1802) — рос. воєначальник, намісник Слобідської України, збирач укр. старовини і меценат. 1785 — шеф Стародубського карабінерного полку (див. Карабінери). 1787 — командувач 2-ї кавалерійс. бригади (т. зв. Укр. армії), куди входили Стародубський та Київський карабінерні полки. 1790— 94 — корпусний командир у Києві. Від 13 березня 1796 до 9 січня 1797 — генерал-губернатор Харківського намісництва та водночас (з 13 березня 1796 до 12 грудня 1796) — Воронезького намісництва. На цій посаді чимало зробив для благоустрою Харкова. Протегував укр. історикові А.Худорбі та композиторові А.Веделю. Збирав матеріали з історії України (по ньому лишився т. зв. Андрія Леванідова Малоросійський літописець, укладений на поч. 1790-х рр.). Літ.: Мезько-Оглоблін О. Андрій Леванідов. В кн.: Люди Старої України та їхні праці. Острог—Нью-Йорк, 2000. Д.С. Вирський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛЕВАНІДОВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
