ЛЕБЕДЄВ Сергій Олексійович (02.11.1902—03.07.1974) — учений у галузі електротехніки, розробник i конструктор першого комп’ютера в СРСР. Академік АН УРСР (1946), академік АН СРСР (1953). Герой Соц. Праці
Пам’ятник С. Лебедєву біля головного корпусу Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Скульптор О. Скобліков. 2002.
(1956). Н. в м. Нижній Новгород (нині місто в РФ). 1920 разом із сім’єю переїхав до Москви. 1921 екстерном склав екзамени за середню школу й поступив на електротех. ф-т Моск. вищого тех. училища ім. М.Баумана (МВТУ). 1928 захистив дипломну роботу й став викладачем цього вузу. Одночасно працював молодшим наук. спiвробiтником Всесоюзного електротех. ін-ту (ВЕІ), 1930 очолив у ньому групу, а потім — лабораторiю електричних мереж. 1933 у співавт. з П.Ждановим оприлюднив монографію «Устойчивость параллельной работы электрических систем». 1935 отримав учене звання професора. Від 1936 — зав. відділу автоматики ВЕІ. 1939 захистив докторську дисертацію, не маючи ступеня кандидат наук. У вересні 1941, після окупації вермахтом зх. регіонів СРСР (див. Друга світова війна), разом з ВЕІ був евакуйований до м. Свердловськ (нині м. Єкатеринбург, РФ). Цього ж року отримав учений ступінь д-ра тех. н. Працював у оборонній пром-сті, розробив чотирикрилу систему з автономним керуванням за незалежними координатами. 1943 разом з ВЕІ повернувся до Москви. 1945 був обраний академiком АН УРСР. Від 1946 — член президії АН УРСР. Цього ж року разом із дружиною переїхав до Києва і очолив Iн-т енергетики АН УРСР. Від травня 1947, після поділу ін-ту на два ін-ти, був дир. Ін-ту електротехніки АН УРСР (нині Ін-т електродинаміки НАН України). Під час роботи в Києві розробив гол. принципи побудови електронної лічильної машини (ЕЛМ). 1948 виступив із доповіддю на 12-й Міжнар. конференції з великих електроенергетичних систем у Парижі (Франція). 1949 в його лабораторії було створено елементну базу, структурну схему й документацію на осн. пристрої ЕЛМ, а 6 листопада 1950 здійснено пробний пуск її макета. 4 січня 1951 з роботою макета ознайомилася приймальна комісія АН України, а 10 травня цього ж року — Урядова комісія. 7 листопада 1951 було завершено перетворення макета на Малу електронну лічильну машину (рос. абревіатура МЭСМ). 25 грудня 1951 Урядова комісія
прийняла МЭСМ у регулярну експлуатацію. Як згадував згодом Л., невідомо, чи з’явилася б МЭСМ у Феофанії, «якби не було у нас доброго покровителя — Михайла Олексійовича Лаврентьєва, тодішнього віце-президента Академії наук УРСР». Саме М.Лаврентьєв написав листа до Й.Сталіна, в якому виклав перспективи використання ЕОМ, і тоді для лабораторії Л. було виділено фінансування. Після того, як М.Лаврентьєв став директором створеного в Москві 1948 Ін-ту точної механіки й обчислювальної техніки АН СРСР (ІТМОТ), він згодом запросив до себе Л. 1950 в ІТМОТ почала діяти лабораторія, яку очолив Л. (спочатку — за сумісництвом). Зі своєї київ. лабораторії він згодом привіз до Москви власноруч виконаний проект швидкодіючої електронної лічильної машини (рос. абревіатура БЭСМ від слів: быстродействующая электронная счетная машина). 1950 його призначили гол. її конструктором. 1951 із сім’єю переїхав до Москви (після від’їзду Л. з Києва його київ. лабораторію було перетворено спочатку на своєрідний Обчислювальний центр АН, а потім — на Ін-т кібернетики АН). Цього ж року очолив новоств. кафедру обчислювальної техніки в Моск. фізико-тех. ін-ті. У червні 1953 став дир. ІТМОТ, а також (у жовтні) був обраний академіком АН СРСР. 1954 нагороджений орденом Леніна за розробку БЭСМ. Створив наук. школу в галузi суперкомп’ютерiв. 1955— 65 здійснив кілька поїздок за кордон (до ФРН, Швеції, США, Індії, Великої Британії, Японії), виступив там з доповідями, ознайомлювався з досягненнями обчислювальної техніки. Під його кер-вом і за його особистої участі було створено 18 ЕОМ, 15 з них (починаючи з 1958) випускалися серійно, більшість належала до класу суперЕОМ. 1968 почав працювати над малогабаритним обчислювальним комплексом для ракетних систем протиповітряної оборони. На поч. 1970-х рр. держ. комісія, яка вирішувала долю розвитку ЕОМ у СРСР, не підтримала пропозицію Л. щодо про-
довження паралельно з розроблянням малих та середніх ЕОМ також суперЕОМ. Після цього у Л. загострилася хвороба легенів, і через деякий час він помер. Нагороджений також орденами Трудового Червоного Прапора (1947), Леніна (1954, 1962, 1972), Жовтневої Революції (1971). Лауреат Державних премій СРСР (1950, 1969), Ленінської премії (1966). У Києвi, в НАН України, зберiгається конструкторська документацiя i папки з матерiалами про МЭСМ, багато з яких складенi безпосередньо Л. АН України заснувала премію його імені. На колиш. будинку Ін-ту електротехніки АН України йому встановлено меморіальну дошку. 2002 на території Нац. тех. ун-ту «КПІ» йому відкрито пам’ятник (скульп. О.Скобліков). Літ.: Малиновський Б. Пророк у своїй Вітчизні. 2 листопада — 100 років від дня народження С.О. Лебедєва. «Вісник НАН України», 2002, № 10; Сергей Алексеевич Лебедев. К 100-летию со дня рождения основоположника отечественной электронной вычислительной техники. М., 2002. Д.В. Грузін.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Лебедєв Сергій Олексійович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
